Помилка
Повідомлення
Чи правий Маркс? (частина 3) Друк
Ольга Пугач
Вівторок, 25 листопада 2008, 10:19
Продовжуємо цитувати «Философы от мира сего» Роберта Л.Хайлбронера, переклад з англійської ( «The Worldly Philosophers», Robert L.Heilbroner) КоЛибри, Москва, 2008.

«Прийшов час для ключового повороту сюжету. До цих пір розвиток подій дозволяв капіталісту» якось залагоджувати свої справи. … «Та не треба поспішати з висновками. Намагаючись порятуватись від однієї з небезпек, що йому загрожує, він автоматично потрапляє в тенета іншої.

Важливо розуміти, що в Марксовому ідеальному капіталізмі нікому не під силу отримати прибуток, лише успішно торгуючись. …Прибуток може йому (капіталісту) принести лише праця, ті самі додаткові години, які він не оплачує. Виходить, скорочуючи долю працівників, капіталіст вбиває курку, яка несе золоті яйця.

На жаль – у нього немає іншого виходу. Як тільки оплата праці … починає повзти вгору, він вимушений звертатися до працезберігаючих станків у спробі зменшити витрати і зберегти прибуток… Але заміна людей машинами – означає розхитування фундаменту, на якому базуються прибутки капіталіста. Перед нашими очима свого роду грецька трагедія, де герої хочеш-не хочеш ідуть назустріч долі, роблячи все від них залежне, щоб наблизити свій кінець.

Жереб кинуто. Прибутки падають, і капіталісти продовжують переходити на машини, що зменшують витрати, але тепер вже з подвоєною силою. Кожен з них може випередити інших і зберегти прибуток, якщо робить це швидше за інших. Ну а оскільки усі інші займаються тим же самим, частка живої праці ( а з нею і прибуткова вартість) в загальному продукті неухильно падає. Прибутки падають все сильніше. Катастрофа вже не за горами. У якийсь-то момент прибутки падають до рівня, коли подальше виробництво стає невигідним… .Проходить хвиля банкротств. У цій боротьбі гинуть передусім маленькі фірми.

Що ж , криза не означає кінця гри. Зовсім навпаки. Викинуті на вулицю робітники змушені погоджуватись на зменшену заробітну плату. На ринок викидаються машини, і найбільш вправні капіталісти скуповують їх за безцінь. З часом прибуткова вартість повертається… Таким чином кожна криза слугує для укріплення можливостей системи до зростання. Виходить, що постійні кризи – або, в сьогоднішніх термінах, спади ділової активності – не слідство збою в системі, а свідчення її функціонування.»

Отже, за кризою – криза, у перспективі – «…ще страшніша попередньої. На кожній стадії спаду крупні фірми поглинають дрібні, і крах перших призводить до неймовірно руйнівних наслідків.

Наступає кінець. Сам Маркс описав його з красномовністю, яка гідна оповіді про Судний день…

Драма завершується у відповідності з передбаченим Марксовою діалектикою сценарієм. Найбільш досконала з (капіталістичних) систем закінчує самознищенням… Розвал прискорюється постійною нестабільністю, яка характерна для економіки, де немає місця плануванню. І хоча значні сили зацікавлені в продовженні життя системи, час смертельного бою неможливо відтягувати до нескінченності.

Європейський капіталізм зазнав краху не стільки з економічних, скільки з соціальних причин – і Маркс також це передбачав.

Сам він розумів, що економічні недоліки системи не були нездоланними. У часи Маркса не існувало антимонопольного законодавства і способів нівелювати циклічні коливання економіки… Марксистське передбачення кризи базувалось на політичній неможливості виправлення системи урядом, не лише з ідеологічних міркувань, але і за емоційними мотивами. Для вилікування пороків капіталізму членам уряду необхідно піднятися над власними інтересами, а це реально лише за умови, що люди позбудуться пут егоїзму. Відповідно до аналізу Маркса, ймовірність подібного розвитку подій була невеликою.»

Закінчення буде. Оптимістичнем.

Переклад та підбір цитат – Ольга ПУГАЧ.