"Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мiй народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?" [Михайло Коцюбинський]
Минуло 165 років відтоді, як завершив свій земний шлях український письменник-романтик, лідер славетної „Руської Трійці” й фундатор „Русалки Дністрової” – маніфесту національного відродження й першої ластівки нової літератури на західних землях України о. Маркіян Шашкевич. У Львові день пам’яті Будителя нації вшановано 6 червня панахидою біля його могили на Личаківському цвинтарі, яку відправив префект Львівської духовної семінарії св. Духа о. Володимир Гавриленко у супроводі ансамблю студентів факультету культури і мистецтв Львівського національного університету ім. Івана Франка (керівник Михайло Телюк). Отець В.Гавриленко виголосив проповідь про значення духовної спадщини письменника для сьогодення і для майбутнього, після чого керівник Народного хору с. Куровичі Михайло Калитин прочитав власні вірші „Йду до Маркіяна” та „Болю Ти в серці зазнав”.
Уперше Олена Пчілка відвідала Могилів над Дністром у 80-ті рр. позаминулого сторіччя: разом із донькою Лесею приїжджала до знайомих. Восени 1917 р. в Могилеві-Подільському оселилася з родиною дочка письменниці Ізидора, у шлюбі Борисова. Саме до неї незабаром довелося переїхати сімдесятирічній матері. Ось якими були обставини цього переїзду. У березні 1920 р. в Гадячі, де жила Олена Пчілка, відбувся вечір Тараса Шевченка. У залі гімназії заспівали “Ще не вмерла Україна…”, розгорнули жовто-блакитний прапор. Хтось одразу доніс владі. На свято прибув місцевий більшовицький проводир Крамаренко, кинув прапор собі під ноги, топтав його, погрожуючи зібранню. У залі почали гукати: “Ганьба Крамаренкові!” З різким протестом виступила Олена Пчілка. Вранці наступного дня її заарештували. Рідним вдалося, хоч було це нелегко, визволити стару матір і відвезти до Могилева-Подільського, де її зять Юрій Борисов завідував сільськогосподарським технікумом, а Ізидора читала лекції у цьому навчальному закладі (згодом вони стали викладачами педагогічних курсів).
Леонід БОЙКО, кандидат філологічних наук, лауреат премії ім. Івана Багряного, заслужений працівник культури України
Відомо, що товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка заснували українські патріоти-народовці О. Партицький та А. Вахнянин у Львові 8 грудня 1868 року для поширення національної свідомості українського народу. Та, на жаль, у Велику Україну “Просвіта” прийшла аж через 38 років — внаслідок революційних подій у Російській імперії грозового 1905-го.
Україні влітку жито розливається золотими хвилями, насипано маками, немовбито краплями червленої крові. Буряки проростають зеленими блискавками і марширують батальйони овочів. Цей край — земля природного багатства й родючості. Але Голодомор 1932—1933 років був не химерною примарою: він забрав життя мільйонів невинних людей.
Стефан КОМАРНИЦЬКИЙ, Великобританія
Голодомор. Тепер ми маємо доступ до архівних джерел, із яких можна зрозуміти справжні причини голоду в Україні. У серпні 1932-го Сталін написав до Л. Кагановича: “Самое главное сейчас Украина. Дела на Украине из рук вон плохи. Плохо по партийной линии. Говорят, что в двух областях Украины около 50-ти райкомов высказались против плана хлебозаготовок, признав его нереальным. В других райкомах обстоит дело, как утверждают, не лучше…”
Нечасто воднораз можна побачити таке суцвіття академіків, професорів, лауреатів Шевченківської премії, відомих журналістів, як під час презентації книги Алена Безансона “Лихо століття. Про комунізм, нацизм та унікальність голокосту”. Письменник, історик, політолог Ален Безансон народився в Парижі 1932 року. Він автор двох десятків книжок і багатьох статей на теми історії СРСР, Росії, України. Має два докторські ступені — історичних наук та філологічних і гуманітарних наук. Він також член філософської секції Академії гуманітарних наук, яка входить в Інститут Франції — об’єднання п’яти академій. У 1960—1962 роках був гостем АН СРСР. Як запрошений професор викладав у низці наукових установ: у Колумбійському і Рочестерському університетах Нью-Йорка, у Вашингтонському центрі Вільсона Інституту Кеннана, в Інституті Гувера Стенфордського університету, а також у британському Оксфорді.
