Мова є тим чинником, що встановлює "природнi" межi нацiї, при цьому, будучи унiкальною системою свiтобачення й самовираження окремої нацiї, виступає не лише засобом спiлкування, а й дає змогу представникам цiєї спiльноти розумiти одне одного на глибинному, пiдсвiдомому рiвнi. [Любов Мацько]
На сцені Національної опери України тихо плаче симфонічний оркестр. Надривно ридають хори. Побиваються, голосять солісти. Наче скрики душ невинно убієнних Великим Голодом. Відголоси моторошного лиха української нації 1932—1933 років обпікають серця. Зал завмер.
Михайло ІЩЕНКО, м. Канів
Серед присутніх — Президент України з дружиною й дітьми, народні депутати, шановні люди держави, посланці зарубіжних країн. І кілька тих, кому тоді судилося вижити. Квилять мелодії похоронної печалі… Голова йде обертом. Туманіє в очах. Свідомість поночіє…
Петро ПАНЧЕНКО, доктор історичних наук, професор, лауреат премії ім. Д. Яворницького, заслужений діяч науки і техніки України, академік, просвітянин
Голодомори в Україні початку 20-х, 30-х та другої половини 40-х віддзеркалюють жорстоко-командне, паразитуюче ставлення центральної партійної влади до народу. Численні усні й друковані заяви найвищих представників партії та радянської держави демонстрували цинізм і жорстокість до людей. Тобто саме до тих, на чиїх плечах влада паразитувала, переслідуючи власні корисливі інтереси. Стосовно сільського населення України порівняно з мешканцями інших союзних республік застосовували найвищі податки в грошовому та натуральному еквівалентах: з м’яса, молока, яєць, вовни тощо. Були податки на фруктові дерева, ягідні кущі, ділянки полуниць без урахування врожайності.
Михайло ЛІЦОВСЬКИЙ, Йосип ПАРУБОЧИЙ, заступники голови районного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, м. Радехів Львівської обл
“Весна народів” 1848 року пробудила українців, які стогнали в ярмі, до боротьби за звільнення від рабства, від національного і соціального гніту, невизначеності й меншовартості. Віковий гніт не стер з лиця землі наш народ, нашу культуру, нашу ментальність. Пам’ять про героїчне минуле крізь плин часу гартувала волю і прагнення народу до свободи і незалежності. Цю велику місію виконує передова українська інтелігенція: духовенство, учителі, свідома частина робітників і селян.
Режим царської та комуністичної окупації з його забороною друку українською мовою, арештами, тюрмами, засланнями, розстрілами за рідну мову залякав українців настільки, що вони відреклися батьківської мови і розмовляють російською на роботі, в громадських місцях і навіть у сім'ї. Молодь втратила любов до рідної мови і соромиться розмовляти нею! Тож потурбуймося про возвеличення українського слова, про національне виховання молоді. Пам'ятаймо, що ми, українці, заселяємо нашу землю з прадавніх часів і одержали у спадок неоціненний скарб – рідну мову, яку повинні зберегти для нащадків. Рідна мова не тільки засіб спілкування, але й зброя, яка захищає наше існування, нашу державу.
Слідом за дипломатичним єврокомісаром Беніто Ферреро-Вальднер, канцлер Німеччини Ангела Меркель чітко і ясно дала зрозуміти, що верхівка ЄС не бачить Україну у цій спільноті.
Залишається лише сподіватися, що не вся Європа так сильно залежить від руки "Газпрому" та молодіжних споминів Путіна.
