Українська мова - це мова не тiльки украiнцiв, спiлкуватися нею мають право мешканцi України всiх нацiональностей з потреби гуртуватися, з необхiдностi доходити порозумiння й ладу в спiльному домi. [Вiталiй Радчук]
Петро ПАНЧЕНКО, доктор історичних наук, професор, академік Міжнародної слов’янської академії наук, віце-президент Української академії історичних наук, академік Академії наук вищої школи України, заслужений діяч науки і техніки України, м. Київ
2006 року в Чернігові видали збірник спогадів про Голодомор на Чернігівщині, який завершується словами, що це, ймовірно, останні свідчення, які можна зафіксувати на Чернігівщині.
Петро ПАНЧЕНКО, доктор історичних наук, професор, академік Міжнародної слов’янської академії наук, віце-президент Української академії історичних наук, академік Академії наук вищої школи України, заслужений діяч науки і техніки України, м. Київ
З приходом більшовиків на Поділля 1919 р. почалися масові пограбування селян через примусові хлібоздачі. Щорічно норми зростали, й селяни організовували спротив, але їх вивозили в Сибір або розстрілювали. 1928 року XV з’їзд ВКП(б) ухвалив рішення про часткову колективізацію, яка буцімто зможе врятувати знедолених селян. Але охочих колективізовуватися не було. 1929 року ЦК ВП(б) оголосив суцільну колективізацію з ліквідацією куркулів. “Розпочалося з розкуркулення, — згадувала Марія Онуфріївна Кучер, — з примусової колективізації, а закінчилося страшним Голодомором. Ще восени 1932 року все зерно забирали “десятитисячники”. Взимку 1933-го люди почали помирати з голоду, до весни померлих побільшало. Наша сім’я врятувалася тільки тому, що нас вважали бідняками, дідусь працював на залізниці, а старший брат Василь — на току. Удень ховав по ярах кілька кілограмів зерна, а ввечері забирав. Зерно товкли у ступі й пекли коржі. Звичайно, ризик був: спіймають — родину вишлють, а злодія засудять…”
Від часу розвалу Радянського Союзу впродовж багатьох років українська тематика мало цікавила російську історіографію. За два десятиліття українська й російська історіографія, що за радянських часів були єдиною наукою, дистанціювались одна від одної. Українська історіографія інтенсивно розвивається під впливом західної історичної науки, домінує в ній національний дискурс. Інтерпретації історичного минулого стають вагомими чинниками політичних і міждержавних відносин. Яскравий приклад — активні дослідження в Україні Голодомору 1932—1933 років. Це дало змогу Верховній Раді ухвалити Закон “Про визнання Голодомору 1932—1933 років геноцидом українського народу”.
Володимир Базилевський. Замінований рай
Мова: Українська Рік видання: 2018 Кіл-ть сторінок:...
Цей день в українській історії
17 лютого 1906
Народилася Агнія Барто, радянська письменниця, автор віршованих творів для дітей («Идёт бычок, качается», «Наша Таня громко плачет»
17 лютого 1943
Народилася Раїса Недашківська, українська акторка («Комісар», «Роксолана»)
17 лютого 1955
Одеська кінофабрика перетворена на Одеську кіностудію художніх фільмів
17 лютого 1999
Верховна Рада України дала дозвіл на арешт колишнього прем'єр-міністра України Павла Лазаренка, якого обвинуватили в розкраданнях
17 лютого 1919
Пішла з життя у віці 26-ти років українська актриса, зірка німого кіно Віра Холодна («Пісня торжествуючого кохання», «Останнє танго», «Мовчи, смутку»)
17 лютого 1944
Радянські війська в районі Корсунь-Шевченківського виступу оточили і знищили більше 10 дивізій німецької групи армій «Південь» під командуванням генерал-фельдмаршала Манштейна (загинуло близько 30 тисяч німців)
17 лютого 1919
Українська Директорія звернулася по допомогу в боротьбі з більшовиками до Антанти і США