Українська мова - це мова не тiльки украiнцiв, спiлкуватися нею мають право мешканцi України всiх нацiональностей з потреби гуртуватися, з необхiдностi доходити порозумiння й ладу в спiльному домi. [Вiталiй Радчук]
На сцені Національної опери України тихо плаче симфонічний оркестр. Надривно ридають хори. Побиваються, голосять солісти. Наче скрики душ невинно убієнних Великим Голодом. Відголоси моторошного лиха української нації 1932—1933 років обпікають серця. Зал завмер.
Михайло ІЩЕНКО, м. Канів
Серед присутніх — Президент України з дружиною й дітьми, народні депутати, шановні люди держави, посланці зарубіжних країн. І кілька тих, кому тоді судилося вижити. Квилять мелодії похоронної печалі… Голова йде обертом. Туманіє в очах. Свідомість поночіє…
Петро ПАНЧЕНКО, доктор історичних наук, професор, лауреат премії ім. Д. Яворницького, заслужений діяч науки і техніки України, академік, просвітянин
Голодомори в Україні початку 20-х, 30-х та другої половини 40-х віддзеркалюють жорстоко-командне, паразитуюче ставлення центральної партійної влади до народу. Численні усні й друковані заяви найвищих представників партії та радянської держави демонстрували цинізм і жорстокість до людей. Тобто саме до тих, на чиїх плечах влада паразитувала, переслідуючи власні корисливі інтереси. Стосовно сільського населення України порівняно з мешканцями інших союзних республік застосовували найвищі податки в грошовому та натуральному еквівалентах: з м’яса, молока, яєць, вовни тощо. Були податки на фруктові дерева, ягідні кущі, ділянки полуниць без урахування врожайності.
Режим царської та комуністичної окупації з його забороною друку українською мовою, арештами, тюрмами, засланнями, розстрілами за рідну мову залякав українців настільки, що вони відреклися батьківської мови і розмовляють російською на роботі, в громадських місцях і навіть у сім'ї. Молодь втратила любов до рідної мови і соромиться розмовляти нею! Тож потурбуймося про возвеличення українського слова, про національне виховання молоді. Пам'ятаймо, що ми, українці, заселяємо нашу землю з прадавніх часів і одержали у спадок неоціненний скарб – рідну мову, яку повинні зберегти для нащадків. Рідна мова не тільки засіб спілкування, але й зброя, яка захищає наше існування, нашу державу.
Слідом за дипломатичним єврокомісаром Беніто Ферреро-Вальднер, канцлер Німеччини Ангела Меркель чітко і ясно дала зрозуміти, що верхівка ЄС не бачить Україну у цій спільноті.
Залишається лише сподіватися, що не вся Європа так сильно залежить від руки "Газпрому" та молодіжних споминів Путіна.
Або про наслідки візиту вселенського Патріарха Варфоломія до України
Писати статті на теми, які пов'язані з релігійною тематикою, досить важко. Віра є глибинною основою життя людини і будь-які спроби прийти у чужий монастирзі своїм статутом є дуже небезпечними.
Тим більше, важко однозначно оцінювати процеси, які відбуваються в українському православ'ї. Однак, всі ми визнаємо прикрий факт – на сімнадцятому році незалежності в Україні немає Автокефальної (тобто самоврядної) Помісної (тобто національної) Православної Церкви, визнаної іншими східними церквами (тобто утвореної відповідно до церковних правил – канонів).
