Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах, важлива не лише мова навчання, родини і кола дорослих друзів батьків, а й мова, якою він може в повсякденні спілкуватись із однолітками в пісочниці, на майданчику, будь-де за межами навчального закладу чи сім’ї. Тому і виникла потреба в клубі, що об’єднав би україномовну малечу Запоріжжя. Приєднатись до наших зустрічей можуть всі охочі. —————————————– Головне і єдине правило клубу "Солов'ята" : МОВА ЗУСТРІЧЕЙ — УКРАЇНСЬКА! Бо саме в цьому полягає його сенс: СТВОРИТИ НЕФОРМАЛЬНЕ МОВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ для дітей. —————————————– Можливо, ваша родина російськомовна, але дитина вже відвідує школу і знає українську, то їй теж може бути цікаво зайвий раз повправлятися в ній, знайти нових друзів і переконатись на власному досвіді, що українська — це не лише мова рідних дідуся й бабусі чи новин у телевізорі, чи уроків, чи навіть найцікавіших книжок! Це ЖИВА мова, якою СПІЛКУЮТЬСЯ ДІТИ!
Усі хто бажає приєднатися до нашої ініціативи запрошуємо на сторінку в ФБ: https://www.facebook.com/groups/1013070615371993/
Багато хто з нас розуміє, що щось у нашій країні йде не так. Але не знає, як цьому зарадити. Інші ж докладають певних зусиль і роблять справу. Просвітянська нива широка - і для кожного знайдеться на ній місце, і вклад кожного є цінним. Прошу підтримати проект хорошого хлопця Ростислава, який, живучи за кордоном, не лише пам’ятає про своє українське коріння, а й якому болить за український народ, і це вилилося в чудовий кліп. Отже, до вашої уваги - "Гімн-Змін для України" (пісня присвячена українському народу до 22 річниці Дня Незалежності).
Історію створення і хто брав участь в проекті, можна дізнатися з відеощоденника:
– письменника, перекладача, літературного критика, мовознавця, лауреата літературної премії ім. М. Рильського (1993), М. Лукаша (2000)
«Доле, де ти!
Доле, де ти?
Нема ніякої;
Коли доброї жаль, боже,
То дай злої, злої!»
Â
Т. Шевченко
Â
Народився Ростислав Доценко 19 квітня 1931р. у м. Києві. Помер 24 жовтня 2012 р., м. Київ.
Багато друкованих та інтернет-видань відгукнулися на цю сумну подію, причини на те вагомі.
Закінчивши у 1950 р. школу, Ростислав Доценко вступає до Київського університету на український відділ філологічного факультету, а вже в лютому 1953 року студента Р.Доценка заарештовують зі звинуваченнями в «антирадянській пропаганді» (поширення творів «буржуазно-націоналістичних письменників» – М. Грушевського, В. Винниченка та ін.). Навесні того ж 1953 р. Київський обласний суд виголошує вирок для студента – 8 років тюрми. Вже у тюрмі, у 1956 р. Р. Доценку додають ще 7 років як співзасновнику «Групи революційних марксистів». За другим вироком опиняється на Далекому Сході, у мордовських таборах. Отак та влада бачила це, що таких хлопців ще зі студентських літ не зайве трохи потягати по таборах, тобто пропустити крізь радянську «школу життя та виживання» – профілактика заради «стабільності».
Ростиславу Івановичу пощастило, не скоро, але таки закінчились його табори. Хоча ми пам’ятаємо, що не усі репресовані та ув’язнені дожити до волі. Згадаємо В. Стуса, Ю. Литвина – друга Ростислава Доценка, О. Тихого, М. Кравчука.
Незважаючи на поширене переконання «Кіно – вигадка, яка не впливає безпосередньо на навколишнє життя», часом намагаюся посперечатися. Ось у лютому 2012 року в київському Будинку кіно переглянув два фільми з Великобританії та США: вони мені нагадали про Україну.
Отож, фільм «Ромовий щоденник» (2011 р., реж. Брюс Робінсон). Це екранізація однойменного автобіографічного твору Хантера С. Томпсона, автора новел та передвиборчих статей-оповідань часів президентів Кеннеді та Ніксона у США. Фільм – про Пуерто-Ріко 1960 року. Острівна держава – під боком у США: звідти понаїхали туристи, військові, господарники та газетярі. Місцеві жителі – «масовка», якій вказують на її місце словами чи зброєю. «Це шизофренічна країна: дві мови…», – говорить колега головному героєві. А той – у виконанні Джонні Деппа – переконується в навколишніх кричущих протиріччях, так схожих на його внутрішній стан «ромового щоденника».
