Тема життя українських громад за межами історичної Батьківщини час від часу висвітлюється у вітчизняних засобах масової інформації. Здебільшого ці матеріали виникають після Всесвітніх форумів українців, інших подібних заходів і зустрічей закордонних українців, які проводяться здебільшого в Україні. Вивченням же історії, сьогоднішнього дня і традицій закордонних українських громад у, так би мовити, «польових умовах» займаються лише одиниці журналістів.

Серед таких варто назвати киянина Миколу Хрієнка і чернігівця Олександра Волощука, досліджує тижневик "Сіверщина".

Микола Хрієнко упродовж кількох років за особистої ініціативи відвідав десятки регіонів Російської Федерації, здійснюючи власні журналістські проекти «Українці за Уралом», «Українці у Канаді» і «Українці на Балканах», логічним підсумком яких стали десятки публікацій і кілька фотовиставок.

Олександр Волощук за останні десять років об’їздив автостопом і обійшов пішки 64 із 89 регіонів Російської Федерації, відвідав Фінляндію, Грузію, Азербайджан, Вірменію, Монголію та чимало інших країн, шукаючи у них українців.

Результатом праці Олександра стали три видані книги: «Автостопом на край світу», «Північна Одісея» і «Назустріч сонцю» (четверта книга – «Кавказький щоденник» – має побачити світ на початку червня).

- Українців я зустрічав багато де, – говорить Олександр, – у Хельсінкі і на Ямалі, на Командорських островах і навіть у Лівані. І де б не жили наші люди, всюди вони вміють налагодити найкращим чином своє життя і власне господарство, мають повагу з боку «титульних» народів. І ця риса – вміння далеко за межами Батьківщини налагодити власне життя – є нашою національною.

Ще однією, окремою темою журналістської роботи Олександра під час його мандрівок, є дослідження доби масових політичних репресій 1930-х – 1950-х років. Він бачив уранові копальні Колими і пройшов по «мертвій залізниці» Салехард – Надим – Ігарка, побував на Біломорканалі і у сумнозвісному урочищі Сандармох, на шахтах Воркути і полишених таборах Якутії.

Історія цих місць і особисті враження від їх відвідання також знайшли відображення в його книгах. Незвичною особливістю дослідницьких мандрівок-експедицій Олександра Волощука є те, що він принципово мандрує автостопом, вважаючи цей спосіб найбільш універсальним і ефективним:

- Лише подорожуючи автостопом, ти бачиш і пізнаєш справжній, а не «телевізорний» світ. Тебе підвозять і мільйонери, і бідняки, ти харчуєшся тим же, що їдять місцеві жителі, живеш не в готелях, а серед простого люду, намагаєшся дивитися на навколишній світ їхніми очима, «акумулюючи» найголовніше і найважливіше.

Останній рік у творчо-мандрівному житті чернігівського журналіста був досить плідним: здійснено подорожі по Закавказзю, Туреччині, Північному Кіпру, Абхазії, він брав участь у православній експедиції на найвищу точку Європи – гору Ельбрус (вперше за 180-річну історію сходжень на цю гору її було освячено православними), три місяці на початку нинішнього року тривало його творче відрядження у місто Тирниауз (Кабардино-Балкарія), яка відбулася за сприяння Української Всесвітньої Координаційної Ради, де Олександр писав чергову книгу.

І зменшувати оберти свого й без того насиченого життя Олександр Волощук не збирається. Зокрема, він планує проведення особистих прес-турів регіонами України, під час яких розповідав би слухачам про життя закордонних українських громад і представляв би власні книги (Олександр має чималий досвід публічних виступів у багатьох містах України і Росії).

Олександр Волощук готовий до співпраці з представниками обласних організацій Всеукраїнського товариства «Просвіта», УВКР та інших зацікавлених організацій. Зокрема, у червні – першій половині серпня, а також у жовтні – грудні нинішнього року він готовий до проведення лекцій-зустрічей у містах України.

Високий Вал