|
Український народ сторіччями не мав своєї державності. Над ним панували чужинці, і найбільше зазнавали українці принижень за рідну мову. Тому-то у 1861 році у Львові, а в 1869 році в Чернівцях виникли перші осередки товариства «Руська бесіда», які швидко поширилися там, де проживали українці. Значну роль у розвитку просвіти нашого краю відіграв Ю. Федькович. У 1869 – 1872 роках він інспектор шкіл Вижницького повіту. Осип Маковей зазначав: «Він був великий приятель школи, учителів і народу». У час збройної боротьби за нашу державність в роки першої світової війни та після неї загальноукраїнська свідомість зросла, і товариство «Руська бесіда» з 1929 року на Буковині називалося «Українська бесіда». За румунської окупації буковинського краю на Вижниччині в селі Багна головою «Української бесіди» був Дмитро Білак, в Берегометі - Ілько Бужора, в Іспасі-Діброві - Лесь Шпитко, в Чорногузах - Гриць Ісопчук. Осередки «Української бесіди» працювали і в інших населених пунктах Буковини.
З приходом Червоної армії на західноукраїнські землі товариство «Українська бесіда» було заборонене, а його найбільш свідомі члени арештовані. В той же час радянська влада відкривала українськомовні школи, читальні, театри, видавала книжки і газети. Але з кожним разом нова редакція «Українського правопису» максимально наближувалася до російського. На урядовому рівні насаджувалося так зване «зближення двох братніх мов», а насправді - знищення української. Владі еволюційного шляху для знищення української мови було вже замало, і 1989 року радянський уряд видав постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну, загальнодержавну. Цим українська мова стала приреченою. Шляхів до компромісу з антиукраїнською владою в Україні вже не було. Для протистояння їй потрібна була сила. Нею і стало товариство української мови імені Т. Шевченка, установча конференція якого відбулася 11-12 лютого 1989 року у Києві, перейменоване пізніше на «Просвіту». Прихильників Товариства української мови у Вижницькому районі було чимало. Досить згадати, що на той час тут проживали тисячі людей, які за захист своїх прав пройшли через радянські концтабори. 20 вересня 1989 року у читальній залі Вижницької районної бібліотеки зібралися люди, які створили перший у районі осередок товариства української мови і накреслили шляхи до праці. Головою осередку обрали журналіста і поета Юрія Петричука. Майже всі члени осередку працювали в державних установах. Їм погрожували звільненням з роботи. Вся увага свідомих і несвідомих ворогів українства була звернена на цей осередок. Цю увагу потрібно було розпорошити. І знову в цьому читальному залі Вижницької бібліотеки 18 лютого 1990 року відбулися збори інтелігенції району, які ухвалили створити осередки Товариства української мови в населених пунктах Вижниччини і напередодні 129-х роковин перепоховання Т. Шевченка, 20 травня, провести Установчу районну конференцію. Для підготовки конференції збори обрали оргкомітет в такому складі: голова - Михайло Іванюк, заступник - Іван Чопей, секретар - Юрій Петричук, члени - Богдан Возняк, Микола Іванюк, Наталія Колісниченко, Петро і Стефанія Коропи, Манолій Попадюк, Параска Стеф'юк, Богдан і Марія Червінські, Світлана Ярема. Згодом було обрано скарбником до оргкомітету Марію Вільковську.За три місяці роботи оргкомітету були створені осередки у Вижниці: ветлабораторії, друкарні, деревообробному комбінаті, лікарні, райво, середній школі № 1, автотранспортному підприємстві № 17737, Банилівській СШ, Виженці, Іспаській СШ, Іспаській ВШ, Коритненській СШ, Слобода-Банилівській ВШ. Найбільший осередок на той час було створено в Міліївській СШ, де вже тоді нараховувалося в ньому 34 просвітяни. На конференцію прибуло 159 делегатів. Приблизно така ж кількість була запрошених з сіл району, а також з Чернівців, Львова, Кутів. Сцену прикрасили своїми творчими роботами такі відомі вишивальниці, як Марія Гудима, Марія і Параска Клим з Виженки та інші, оформлення якої в ті роки на всіх просвітніх урочистостях організувала Михайлина Іванюк. До зали, заповненої людьми, представники Руху внесли вперше за існування цього приміщення багато синьо-жовтих прапорів. Зазвучав «Заповіт» Т. Шевченка. Усі встали. Дехто від радощів заплакав. Після доповіді «Історичні проблеми розвитку української мови» голови оргкомітету, співдоповіді «Українська мова і духовна культура» секретаря, голови мандатної комісії Манолія Попадюка і скарбника Марії Вільковської, крім багатьох делегатів і гостей з району, виступив голова Чернівецького обласного об'єднання Всеукраїнського товариства української мови ім. Т. Шевченка Тарас Кияк, член правління обласного об'єднання Михайло Білогорко, член Львівського обласного правління Петро Шеремета, член Кутського осередку товариства Маркіян Полатайчук та інші. А завершилася конференція виступом вокальної групи з Чорногузів «Молодички-жартівнички» та виставою за п'єсою М. Старицького «За двома зайцями» в постановці студентів Вижницького училища прикладного мистецтва. Конференція працювала з 11 до 18 години. А вже 1 липня цього ж року в тій же залі товариство на районному рівні вшанувало раніше забороненого письменника і громадсько-політичного діяча України Володимира Винниченка. Так починалася велика праця на громадських засадах Вижницького районного об'єднання Всеукраїнського товариства української мови імені Т. Шевченка, яке з 2001 року очолює Дмитро Никифоряк, заступник голови Вижницької райдержадміністрації. БЕЗМЕЖНА СИЛА ЛЮБОВІ 1 липня 1990 р. у Вижницькому будинку культури відбулася перша репетиція хору Всеукраїнського товариства української мови ім. Т. Шевченка, який згодом як товариство був перейменований на хор «Просвіта». Коли сформувалося Вижницьке районне об'єднання Всеукраїнського товариства української мови ім. Т. Шевченка, на черзі його діяльності постало питання про організацію хору, без якого успішно вести просвітницьку роботу було б важко. Адже музика робить більший вплив на маси, ніж будь-який інший засіб. Аби репетиція відбулася, найбільше старався Василь Дебрин, який пізніше був обраний головою художньої ради. Керував хором Тарас Дебрин. На перші репетиції із піднесеним настроєм приходили Володимир Бойчук, Ольга Гришин-Грищук, Василь Дебрин, Михайлина і Михайло Іванюки, Андрій Клим, Параска Колотило, Павло Никоряк, Степан Павшенюк, Дарія Синиця, Нона і Дмитро Симаки, Степан Сергій, Антон Поп'юк. Аніфатій Свиридюк, Орися Федунович, Софія і Лідія Чорнеї, Марія Штеф'юк. Диригував хором Тарас Дебрин. Були спроби дискредитувати хористів. Їм не давали для репетицій приміщення. Тому після будинку культури вони навчалися співати під відкритим небом на стадіоні «Черемош», потім у залі будинкоуправління, а далі - в приміщенні музичної школи і колишньому будинку піонерів.Ніби символічним початком боротьби хору мелодіями за волю України стала його перша пісня «Виїжджали козаки до бою», а за нею «Гей, там на горі Січ іде». Та й справді, в умовах жорстокого переслідування українського патріотизму потрібно було мати таки козацьке завзяття, аби стати на прю з піснею на устах. У день першої репетиції присутніх на ній порадувала вістка з Києва про те, що Верховна Рада УРСР ухвалила «Декларацію про державний суверенітет України». То ще не була самостійність, але це вселяло надії на кращі часи і додавало сили до праці. Хористи втішалися тим, що мають змогу гуртом співати рідні історичні пісні, до яких окупанти різних кольорів ставилися жорстоко. Перший виступ хору відбувся 26 серпня 1990 р. в с. Мілієве на святкуванні 100-річчя письменника Дмитра Загула. Тут хор співав лише дві згадані вище пісні, бо на більше за програмою цього заходу не було часу. Після виступу в Мілієвому до хору прийшли нові люди: Таміла Торшина, Віоріка Малярчук, Галина Матейчук, Марія Демченко, Роман Гулейчук, Остап Пилип'юк, Юрій Семчук, Василь Шкрібляк, Ольга Анич, Ярослава Ославська, Євгенія Фірчук, Марія Павшак, Наталія і Костянтин Гулеї, Ірина та Онуфрій Андрицуляки, Марія і Дмитро Козачуки, Хризант Орлецький, Зинаїда Аронович, Галина Никорич, Степан Романюк, Юрій Огродюк, Петро Клим, Степан Слізак, Костянтин Мартин, Орест Матейчук, Ніна Бондаренко, Людмила Данилюк та багато інших. Співати приходили люди не лише з Вижниці, Виженки, Багни, Рівні, Чорногузів, а й деякий час приїжджала учителька співів із Замостя Орися Вірста зі своїми співачками Марією Вандзар та Марією Баланюк, навіть із села Слобідка, що на Косівщині, приїжджав велосипедом Богдан Славніцький. Найактивнішими були, звичайно, колишні політв'язні та вивезені на Сибір: Ольга Анич, Василь Дебрин, Ольга Гришин-Грищук, Дарія Синиця, Ярослава Ославська, Софія Чорней, Василь Шкрібляк. Хористів з різним фаховим та освітнім рівнем єднала безмежна сила любові до неньки України. Впродовж років одні приходили, інші відходили, і через хор, таким чином, пройшло понад 70 осіб. Це було вагоме поширення раніше забороненої української патріотичної пісні поміж людей, що й будило в них національні почуття. Тільки за перші два роки свого існування хор у репертуарі мав понад З0 пісень. Первинні осередки товариства української мови їм. Т. Шевченка і Руху Банилова, Слободи-Банилова, Замостя, Мілієвого, Лопушної, Чорногузів з повними залами людей у своїх будинках культури радо зустрічали Вижницький хор «Просвіта». Та, на жаль, у кількох населених пунктах з боку влади траплялися і перешкоди, хоч і тут все-таки концерти відбувалися. Супроводжували хор в поїздках Степан Малярчук, Галина Берник, Костянтин Близнюк. При підборі репертуару зверталася увага в першу чергу на історико-патріотичний і духовний зміст пісень, які раніше заборонялися. Адже політичні події в СРСР розгорталися швидко і потрібно було швидко пробуджувати людей від страху Тому інколи хорові не вистачало часу для вироблення високого професійного звучання, і пісні виконувалися під народний спів. У першу чергу співалися такі патріотичні пісенні твори: «За Україну, «Коли ви вмирали», «Ой у лісі на полянці», «Нічка була темна», «Там під лісом»; церковні — «Отче, наш», «Вірую», «Христос воскрес», «Молитва за Україну»; Різдвяні — «Нова радість стала», «Небо і Земля», «Бог предвічний», «Добрий вечір тобі» та інші. Хор першим у районі на сцені співав Гімн «Ще не вмерла Україна», а стрілецьку пісню «Ой у лузі червона калина» в багатьох випадках з почуттям високого патріотизму допомагав співати стоячи весь зал. Щороку хористи на Різдвяні свята ходили колядувати і щедрувати у Вижниці, Виженці, Рівні, Чорногузах. На початку 1991 року радянська влада була збентежена. Адже перед цим щороку в усіх населених пунктах збиралися партактивісти, аби перешкодити колядникам. А в цей рік у центрі Вижниці колядував хор. Для хористів це була не тільки радісна праця з відродження різдвяних традицій, а й прекрасний святковий відпочинок.За перші роки своєї праці Вижницький хор «Просвіта» виступав у селі Розтоки Путильського району, Старих Кутах, Манявському Скиті на Івано-Франківщині. під Берестечком у селі Пляшева на Рівненщині, в Хотині і на багатьох патріотичних заходах у Чернівцях. Хор «Просвіта» послужив основою для створення чоловічої вокальної групи «Сурма», жіночої «Відродження», а також церковних хорів УПЦ КП у Вижниці, Рівні та Ви женці.Співаки хору «Просвіта» винесли і основний організаційно-виробничий тягар у часи будівництва у Вижниці пам'ятника Т. Шевченку, пам'ятної каплиці про Буковинське віче, символічної могили борцям за волю України та багатьох інших просвітницьких заходів. Сьогодення Вижницької «Просвіти» Вижницьке районне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка в цей час нараховує 44 первинних осередки, з них 34 – в загальноосвітніх школах району, 14 – в закладах культури, 2 – у Вижницькому коледжі прикладного мистецтва та Вашківецькому медичному коледжі БДМУ, 2 – в закладах охорони здоров’я, 2 – в державних установах. Це складає 835 членів «Просвіти». Районне об’єднання «Просвіти молодої» налічує 17 первинних осередків при загальноосвітніх школах району, які об’єднують 156 учнів. Асоційованим членом «Просвіти» є колектив Національного природного парку «Вижницький». Потрібно зауважити, що районне об’єднання і первинні осередки «Просвіти» ні в якому випадку не втручаються в роботу органів виконавчої та представницької влади, місцевого самоврядування, громадсько-політичних організацій чи релігійних громад. А тільки з ними погоджують свою роботу і залучають їх до просвітницької діяльності. Цікавою є співпраця з правоохоронними органами. З метою профілактики правопорушень Вижницький РВ УМВС в Чернівецькій області постійно проводить рейди у вечірній та нічний час, особливо у святкові і вихідні дні в міські та сільські будинки народної творчості та дозвілля, клуби, молодіжні дискотеки, бари ресторани, де проводить своє дозвілля молодь. До участі у цих рейдах приєднуються просвітяни, але вже з метою пропаганди українських пісень і мелодій під час проведення дискотек для молоді. Просвітяни району поставили завдання, щоб під час проведення молодіжних дискотек звучало не менш 50 % українських пісень і мелодій з усього репертуару дискотек. Ще два роки тому просвітяни наштовхувались на повне небажання керівників розважальних молодіжних закладів поповнювати репертуар українською музикою. Але наполеглива робота почала давати результат. В державних закладах культури все більше почали запроваджувати український репертуар. Для Вижницької «Просвіти» найголовнішим завданням є виховання молоді в українському дусі. Найбільший вплив просвітяни мають на учнівську молодь, бо більше 90 % просвітян є педагогами. В школах, ще починаючи з 1995 року, почали діяти учнівські осередки «Просвіти молодої». Вони створені в загальноосвітніх школах І-ІІІ ступенів. У вересні-жовтні кожного року в цих школах проводиться урочистий прийом в члени «Просвіти молодої». Це в основному учні 9-их класів. Прийом проводиться за бажанням учнів. На такому прийомі учнів Карапчівської ЗОШ І-ІІІ ст. 29 вересня 2009 року побували члени виїзного засідання «Чернівецького обласного правління ВУТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка. Прийом відбувався на урочистій лінійці в присутності всіх учнів школи. Посвідчення учням вручив заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.Т. Шевченка Василь Фольварочний. Молоді просвітяни в першу чергу беруть участь в усіх конкурсах, олімпіадах з української мови і літератури, особливо в конкурсі ім. П.Яцика. Зокрема, учениця Банилівської ЗОШ І-ІІІ ст. Андрюк Майя була переможцем Всеукраїнського конкурсу знавців української мови ім. П.Яцика. В районі таких переможців завжди є багато.В кожній школі учнями ведеться пошукова робота по вивченню історії національно-визвольного руху, героїчних дій воїнів УПА. Постійно надається допомога ветеранам УПА і репресованим. Третім важливим завданням молодих просвітян є вивчення місцевих звичаїв, традицій, обрядів, народних промислів, збереження духовної культури Гуцульського краю. Вижницька «Просвіта» спільно з відділом освіти райдержадміністрації 12 років тому заснували проведення зльотів творчої молоді Гуцульщини. Вижниччина 11 років приймала і проводила такі зльоти в школах району. На зльоти з’їжджались учні Рахівського району Закарпатської області, Верховинського, Косівського, Надвірнянського, Коломийського районів та м. Яремче Івано-Франківської області, Путильського та Вижницького районів Чернівецької області.Це є своєрідна олімпіада з усіх шкільних навчальних предметів, знавців народних звичаїв і традицій, різьбярів по дереву, вишивальниць, художників-кераміків, майстрів ткацтва, лозоплетіння, ліжникарства, писанкарства, юних композиторів, поетів, публіцистів та ін. Якщо під час проведення державних олімпіад учні почувають себе не зовсім розкуто, а десь, можливо, і є випадки несправедливої оцінки їх знань, то під час зльотів учні мають можливість вільно розкрити свій талант. Кожен учасник зльоту отримує диплом за свою творчу роботу. Кращі роботи публікуються в літературно-мистецьких і наукових вісниках зльотів Гуцульщини.Вижницька «Просвіта» тісно співпрацює з усіма регіонами України. Найтісніша співпраця склалася з Гуцульською освітянською радою, яку очолює директор Яворівської ЗОШ І-ІІІ ст. Косівського району Петро Лосюк. Завдяки цій співпраці розроблені програми для шкіл з Гуцульщинознавства, проводяться спільні науково-практичні конференції з питань розвитку культури та освіти Гуцульщини. І найголовніше – проводяться зльоти творчої молоді Гуцульщини. На одному з таких зльотів взяла участь Ольга Сухомлинська, дочка Василя Сухомлинського. Міжнародні зв’язки вижницької «Просвіти» Вижницький район практично на 100% є україномовним. Тому проблем функціонування в районі державної мови не має. Але вижницька «Просвіта» прагне надавати допомогу українцям в Сучавському повіті Румунії. Починаючи з 1999 року, просвітяни підтримують зв’язок через обмін делегаціями, видавничу діяльність з українцями в Румунії. Спільно з управлінням освіти і науки Чернівецької облдержадміністрації організували більш десяти поїздок в села Сучавського повіту Румунії, де компактно проживають українці, зокрема в села Качіка, Негостина, Вашківці та інші. Школам цих населених пунктів були передані підручники, художня література українською мовою. Відбувався також обмін колективами художньої самодіяльності. Тому з ініціативи та при підтримці «Просвіти» у 2006 році в села Румунії, де компактно проживають українці, було відряджено композитора, музикоетнолога Кузьму Смаля для запису українських народних пісень. В результаті цієї кропіткої роботи в Чернівцях у видавництві «Зелена Буковина» була видана книжка «Пісенні скарби Негостини». Це вперше видана збірка українських народних пісень з нотацією мелодій на території Сучавського повіту Румунії.Ось що пише про цю книгу вчитель української мови і літератури Негостинської неповної середньої школи Іван Кідещук: «З мистецької точки зору, книга «Пісенні скарби Негостини» збагачує пісенний доробок не лише Негостини, але і всієї Буковини. Недарма Негостину називають пісенною колискою української пісні на Буковині».Далі він продовжує: «Завдяки спільній праці з Кузьмою Смалем, відомим українським музикоетнологом і композитором, ми маємо збірку «Пісенні скарби Негостини», яка безсумнівно стане гарним подарунком кожному українцеві, який любить та шанує свою національну культуру. Велику нашу вдячність заслуговує голова товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка Вижницького району Дмитро Никифоряк, який багато сприяв у виданні цієї збірки». У 2004-2008 роках було записано і зроблено нотацію вже 304 пісень в селах Негостина, Балківці, Вашківці, Бродина, Нісіпіт, Щербівці, Дарманешти, Каменешти, Мала і Велика Марицея, місті Радівці Сучавського повіту та Рогожешти, Нижні Кіндешти Ботошанського повіту Румунії. Українці, які проживають на теренах Південної Буковини (Сучавський та Ботошанський повіти Румунії) можуть пишатися тим, що зберегли чудові українські пісенні перлини. Всі ці перлини зібрані в книзі українських народних пісень Південної Буковини «Буковино, рідний краю», яка видана у 2008 році. Збірка пісень с.Негостина стала мостом дружби між українською і румунською культурами. В цей час розвивається активна співпраця між Союзом українців в Румунії і Вижницькою «Просвітою». Активний просвітянин Вижниччини, голова товариства «Просвіта» Іспаської ЗОШ І-ІІІ ступенів Мазуряк Тарас Петрович як переможець конкурсу серед вчителів Чернівецької області в 1996-97 навчальному році працював в міністерстві освіти провінції Саскачеван, де видав два двомовні підручники для вчителів та учнів „Україна – Канада. Саскачеван – Чернівецька область” Підручники в даний час використовуються в Канаді для вивчення української мови та розширення знань дітей діаспори про Україну, її історію, культуру, звичаї та традиції. Слід відзначити, що Мазуряк Т.П. був першим серед учителів загальноосвітніх шкіл області, який відвідав Канаду. Через 3 роки він знову був першим, вигравши конкурс на 2-місячне стажування в США за програмою ACCELS (За досягнення у викладанні англійської мови та американських студій) Видавнича діяльність «Просвіти» Вижниччини Розвиток видавництва книг місцевих авторів є одним з основних напрямків роботи просвіти. Починаючи з 1992 року за ініціативи та сприяння районного об’єднання «Просвіта», видано більше 50 видань. Спочатку це були маленькі брошурки, а потім і в даний час видаються значимі в науковому і народознавчому плані видання. Це зокрема «Літературно-мистецька Вижниччина» Михайла Іванюка (2001р.), «Юні таланти Гуцульського краю» (2001р.), «Сяйво живиці» (2002р.), «Твої юні зорі, Вижнице» (2000р.) – збірник творів дітей – учасників зльотів творчої молоді Гуцульщини, «Кров Кенгіра» - Юрія Ференчука (2004р.), «Чи це десь в лісочку?» - Ярослава Кузика(2004р.), «Вижницький краєзнавчий музей» - Михайлини Іванюк (2005р.), «З любов’ю до рідного українського народу» - матеріали просвітницьких читань до 75-річчя Михайла Іванюка та 70-річчя його дружини Михайлини, (2006р.), «Життєпис Івана Дощівника» (2006р.), «Буковинці у вогні повстання 1944-1952рр.» - Юрія Ференчука (2006р.), «Черемоше злотогривий» - збірник поезій про р.Черемош (2006р.), «Становлення і розвиток освіти Буковинської Гуцульщини» - Наталії Черкач (2006р.), «Мамині чорнобривці» - Кузьми Смаля (2006р.), «У вінок славному землякові» - статті про Івана Бажанського (2007р.), «Його зустріла вічність» - Миколи Юрійчука (2007р.), «Каталог робіт вишивки Олени Гасюк» (2008р.), «Народне мистецтво Буковини» - Володимира Ворончака (2008р.), «Віхи історії рідної землі» - Івана Грушковського (2008р.), «Ріка осінньої сльози» - Ігоря Маковійчука (2008р.), «Ой заграй нам, трембітонько» - Кузьми Смаля (2009р.), «Історія села Долішній Шепіт» - Івана Гілюка (2009р.)Презентація книги директора Долішньошепітської ЗОШ І-ІІІ ст. Івана Гілюка «Історія села Долішній Шепіт» відбулася за участю вчителів-просвітян, меценатів з Києва Андрія та Оксани Сидоренків, жителів села 27 жовтня 2009р. Тираж книги становить 1000 примірників. Просвітяни школи передадуть безкоштовно цю книгу в кожну родину села. Це є справжня просвітницька робота. Вижницьке районне об’єднання «Просвіта» бере участь у виданні літературно-мистецького та науково-освітнього видання «Німчич». Журнал виходить раз в квартал. Назва журналу походить від назви гірського перевалу в Карпатах між Вижницьким і Путильським районами Чернівецької області. Фінансування видання журналу здійснюють Вижницька райдержадміністрація та районна рада. В ньому, в першу чергу, публікується твори місцевих поетів, письменників, істориків, краєзнавців, публіцистів та й, взагалі, всіх бажаючих сказати патріотичне слово про рідний край, України, її людей. Особлива увага приділяється підтримці творчо обдарованої молоді. З метою підтримки творчого росту, їхні твори публікуються в першу чергу. Вшанування земляків та відзначення пам’ятних дат. Значну роботу районне об’єднання ВУТ «Просвіта» ім.Т.Шевченка спільно з первинними осередками проводить по вшануванню славетних людей краю та України. Завдяки ініціативі районної «Просвіти» організації, збору коштів та виконання робіт було споруджено пам’ятники та пам’ятні знаки: 1992р. – пам’ятник Т.Г.Шевченку в м.Вижниця. 1992р. – символічну Могилу «Борцям за волю України» в с.Мигове. 1993р. – символічну Могилу «Борцям за волю України» в м.Вижниця. 1993р. – каплицю на честь 75-річчя Буковинського Віча в м.Вижниця. 1994р. – Пам’ятний Хрест на честь віча в с.Чорногузи, яке організував Л.Кобилиця. 1994р. – Пам’ятний Хрест в пам’ять померлих під час голодомору 1946-1947 років в с. Слобода-Банилів. 1999р. – каплицю «Борцям за волю України в с.Банилів». 2000р. – Пам’ятний Хрест загиблому станичному Миколі Колотилу в с.Банилів. 2001р. – пам’ятник лауреату Шевченківські премії, народному артистові України, всесвітньовідомому співакові Н.Яремчуку. 2001р. – Каплицю «Борцям за волю України» в с.Іспас. 2002р. – барельєф всесвітньо-відомому художнику Темістоклю Вірсті на будинку, де він проживав в с.Іспас. 2003р. – пам’ятник авторові всесвітньовідомої пісні «Черемшина» Василю Михайлюку в м.Вашківці. 2006р. – барельєф Івану Франку, Лесі Українці, Ользі Кобилянській на будинку в м.Вижниця, де вони перебували. 2007р. – символічну могилу «Борцям за волю України» в с.Мілієве. 2008р. - барельєф засновнику Вижницької гімназії Миколі Васильку на приміщенні гімназії. 2009р. – пам’ятний знак на будинку РБНТД з нагоди відзначення 100-річчя Вижницького народного театру. 2009р. – пам’ятник Т.Г.Шевченку в смт.Берегомет. У 2010 році планується встановити пам’ятники Миколі Юрійчуку – авторові слів всесвітньовідомої пісні «Черемшина» в м.Вашківці та Миколі Васильку - громадсько-політичному діячеві (1868-1924) в смт. Берегомет. Районне об’єднання «Просвіта» та первинні осередки постійно беруть участь у відзначенні державних знаменних дат, релігійних та патріотичних свят. Завдяки первинним просвітянським осередкам загальноосвітніх шкіл та Вашківецького медичного коледжу БДМУ, а також «Просвіти молодої», 30 жовтня 2009 року в актовій залі Вашківецького медичного коледжу була проведена науково-практична конференція «Народному рухові на Вижниччині – 20 років». Доповіді до конференції готували студенти Вашківецького медичного коледжу та учні загальноосвітніх шкіл. Конференція пройшла цікаво і змістовно. На конференції виступили ініціатори та засновники НРУ на Буковині та Вижниччині: Володимир Клим, Георгій Мензак, Богдан Гришин-Грищук, Микола Марчук, Олександр Бурденюк та голова РО ВУТ «Просвіта» ім.Т.Шевченка Дмитро Никифоряк. Адміністрація коледжу спільно з просвітянами зуміли організувати конференцію в справжньому патріотичному дусі. Його підсилювали виступи народного аматорського танцювального колективу «Черемош» (керівник Орест Сірецький), студентського хору (керівник Олександр Лупу), декламування та виконання патріотичних пісень студентами коледжу.Директор коледжу Микола Сащук, заступник директора Олег Сащук, керівники аматорських колективів Орест Сірецький, Олександр Лупу, Вашківецький міський голова Сидор М.М., вчителі історії Карапчівської та Банилівської ЗОШ І-ІІІ ст. Ілля Москаль та Віктор Чоборяк отримали подяки від РО ВУТ «Просвіта» ім.Т.Шевченка. Такі заходи були проведені на базі кожного первинного осередку в загальноосвітніх школах району. Постійні зустрічі учнів шкіл, молоді з активними просвітянами, рухівцями, ветеранами УПА, репресованими, знаменитими людьми краю та України сприяють їхньому патріотичному вихованню, формуванню національної свідомості. УВАГА! КОНКУРС Людина завжди хоче побачити щось нове, особливо це стосується туристів. Що побачить чи почує турист, який відвідає наш край? Сівши в автобус, таксі, маршрутний автомобіль, він почує російські та інші зарубіжні пісні. В оформленні окремих салонів переважно китайського виробника. А Вижниччину та її людей поважає і любить вся Україна і зарубіжжя: за співучість, запальний гуцульський танець, народне мистецтво і народні ремесла, збереження народних звичаїв, традицій та обрядів. Але, не дивлячись на цей прекрасний мистецький скарб, який маємо, ми рідко бачимо його в побуті, в житлових будинках молодшого покоління, в робочих кабінетах, офісах тощо. Тому Вижницьке районне об’єднання Всеукраїнського товариства ім.Т.Шевченка «Просвіта» постійно проводить конкурси на краще оформлення робочих кабінетів, офісів, барів, ресторанів та інших приміщень в українському (гуцульському) стилі. Також оголошуються конкурси на краще музичне забезпечення українськими піснями та мелодіями салонів автобусів, таксі, службових автомобілів, барів, ресторанів, інших розважальних закладів. Переможці відзначаються грамотами, публікаціями з фотографіями у газеті «Вижницькі обрії» та журналі «Німчич». Районна організація «Просвіта» є живий цілісний організм, який постійно розвивається. Були періоди, коли діяльність «Просвітян» в деякій мірі занепадала, зменшувалось число членів первинних осередків, припинялась активна просвітянська робота. На діяльність просвітян впливає також політична ситуація. Найкращі часи «Просвіта» переживала в 90-их роках минулого століття та 2002-2005 роки, особливо в період Помаранчевої революції. Тоді, практично, всі просвітяни були одержимі утвердженням самостійності нашої держави, розбудовчими процесами та розв’язанням просвітянських завдань, утвердження української мови як державної, виховання молодого покоління на кращих українських звичаях і традиціях, боротьба з засиллям російської мови в засобах масової інформації та й, взагалі, з так званою «масовою культурою», розвиток видавничої справи, підтримка українців, які проживають за кордоном. В теперішній час районна організація ВУТ «Просвіта», первинні осередки, відчуваючи фінансово-економічну і особливо політичну кризу, почали працювати активніше. Зросла чисельність первинних осередків, особливо за рахунок вчителів, працівників культури та в окремих населених пунктах за рахунок працівників органів місцевого самоврядування (м.Вашківці, с.Банилів, с.Іспас, м.Вижниця, с.Багна, смт.Берегомет, с.Мигове). У 2009 році кількість просвітян зросло на 85 осіб і утворились два нові осередки «Просвіти молодої» (Мигівська ЗОШ І-ІІІ ст., Вашківецький медичний коледж БДМУ). Просвітяни району збираються разом 3-4 рази в рік з метою вивчення досвіду просвітницької роботи в первинних осередках. Кожний осередок практично працює самостійно, визначаючи свої цілі і завдання виходячи із Статуту ВУТ «Просвіта» ім.Т.Шевченка. В жовтні 2009 року голови первинних осередків вивчали досвід роботи просвітян Іспаської ЗОШ І-ІІІ ст. Вони були вражені тією роботою, яку проводять вчителі та учні. Це вдається робити завдяки активній життєвій і творчій роботі голови первинного осередку Мазуряка Т.П. За його ініціативою кожен вчитель-просвітянин спільно з учнями працює над різними проектами, наприклад: про голодомор, народні звичаї і традиції села Іспас, вивчення творчості Т.Г.Шевченка, підготовка і проведення регіонального фестивалю «Калинові обереги» та багато інших. Під час семінарів просвітяни району це побачили в реальному виконання. Вижницьке правління РО ВУТ «Просвіта» ім.Т.Шевченка вивчило і пропагує досвід роботи просвітян Іспаської ЗОШ І-ІІІ ст., а також Банилівської ЗОШ І-ІІІ ст., Долішньо-Шепітської ЗОШ І-ІІІ ст., Мигівської ЗОШ І-ІІІ ст., Берегометської гімназії, Вижницької районної лікарні, Вижницького коледжу прикладного мистецтва. Ось так живе і працює «Просвіта» на Вижниччині. З досвіду роботи первинної організації«Просвіта» ім. Т.Шевченка Іспаської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Миколи Марфієвича Вижницького району Чернівецької області Провідною ланкою організації просвітницької роботи первинної організації «Просвіта» Іспаської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Миколи Марфієвича є система, яка включає безпосередньо виховний процес в школі і організацію позакласної роботи з учнями та їх батьками в селі. Просвітницька робота членів первинної організації не обмежується тільки теоретичним поданням інформації з питань історії, культури та традицій українського народу і зокрема свого регіону. В роботу активно включаються учні школи, які є членами організації «Молода просвіта». Серед них і фоторепортери, і журналісти, і оператори комп’ютерної верстки наукових досліджень. Просвітницька робота ґрунтується на залученні учнів та їх батьків до значущої для них діяльності. спрямовується робота так, щоб вона сприяла відродженню і утвердженню духовної культури, розвитку української мови, розвивала духовно багате покоління, яке б шанувало свою громадянську, національну і особисту гідність, формувала основи здорового способу життя. У своїй діяльності просвітяни враховують основні чотири особливості, від яких залежить результат виховної роботи, а саме: 1. Чітко визначені основні напрямки виховної роботи, виходячи з місцевих особливостей школи, кожен напрямок виконує свою функцію. 2. В роботі повинна бути цілісність, взаємозв'язок і взаємодія кожного напрямку. 3. Ця система цілеспрямована, її діяльність підлягає одним цілям і завданням. 4. Взаємодія з навколишнім середовищем, батьками, громадськістю, організаціями і т.д., є обов'язково керованою. Реалізація даних напрямків роботи та їх складових можлива тільки через спеціальні громадянські знання, уміння і навички. Громадяни повинні розуміти, чого потребує подальший розвиток держави, ким і як керується держава і суспільство, як багато в житті нашої України залежить від нас, її громадян, чим і як ми можемо допомогти своїй Батьківщині, а значить самим собі і своїм рідним, близьким, друзям, щоб жити краще і щасливіше. Оволодіти такими знаннями, розвинути у молоді необхідні уміння та навички допомагає система громадянської освіти та виховання. Саме тому однією з форм навчання громадянській активності є соціальні проекти, що передбачають набуття досвіду соціальної активності, громадської діяльності на доступному для дітей рівні. В первинній організації «Просвіта» Іспаської ЗОШ І-ІІІ ступенів склався вже певний досвід роботи учнів в соціальних проектах, які дають можливість педколективу школи успішно реалізувати напрямки роботи, про які мова йшла вище. Соціальні проекти школи: За чистоту довкілля в с. Іспас – 2002 рік. Голодомор – 33 – 2003 рік. Калинові обереги – 2004 рік. Ветеран живе поруч – 2005 рік. Чорнобиль – храм мужності і болю – 2006 рік. Іспас – острівець гуманізму – 2007 -2008 рр. Історія моєї школи – 1992 рік, продовження 2008-2009 рік. КОРОТКИЙ ОПИС ПРОЕКТІВ За чистоту довкілля в с. Іспас І. Актуальність проекту У найважливіших міжнародних документах останнього десятиріччя, присвячених проблемам навколишнього середовища і гармонійного розвитку людства, велика увага приділяється екологічній культурі і свідомості, інформованості людей про екологічну ситуацію в світі, регіонах, місці проживання, їх обізнаності з можливими шляхами вирішення різних екологічних проблем, з концептуальними підходами до збереження біосфери і цивілізації.Кожен з нас у міру своїх можливостей повинен охороняти нашу планету від деградації. У 21 столітті екологічна криза все більше нищить природу нашої країни. Деградують Чорне й Азовське моря, перетворюються у стічні брудні „відстійники” дніпровські та інші водосховища, ставки й озера. Все це впливає на здоров’я нації. Над Україною завис „дамоклів меч” після Чорнобильської трагедії, Верховна рада та уряд визнали територію держави з 1992 року зоною екологічного лиха. В цьому році смертність населення України почала перевищувати народжуваність, тобто під загрозою опинився генофонд нації.Кожне місто, кожен сільський населений пункт зазнає сьогодні від впливу від необдуманої діяльності людини. Не обминуло це лихо й с. Іспас Вижницького району Чернівецької області. На території села функціонує асфальтний завод, 2 гравійно-щебеневі заводи. Їхні відходи згубно впливають на екологію села Іспас. 80% жителів села зайняті виробництвом малярної щітки, шерсть якої містить канцерогенні матеріали та елементи важких металів. Як цьому можемо зарадити ми? ІІ. Мета і завдання проекту. Мета: виховувати в дорослих жителів села учнівської молоді здатність сприймати, відчувати, правильно розуміти і оцінювати красу природи, дбайливе ставлення до навколишнього середовища; розвиток почуття відповідальності за життя нації. Завдання: привернути увагу дітей та дорослих до екологічної культури і свідомості, інформованості людей про екологічну ситуацію в селі, їх обізнаність з можливими шляхами вирішення різних екологічних проблем; виявити шкідливий вплив підприємств та підсобних промислів на здоров’я дітей та дорослих. ІІІ. Термін дії проекту: 2 роки Етапи реалізації проекту: Підготовка до реалізації.- допомогти учням зрозуміти характер майбутньої роботи та її зміст;- ознайомити школярів із суттю проекту та основними етапами його проведення. Проблема «Вплив довкілля (підземні води, звалища, кустарне виробництво хімічно-небезпечних продуктів на стан здоров’я жителів села» 1. Дослідження проблеми З метою підготовки школярів до майбутньої діяльності їх було розділено на групи:- медики- статисти- екологи- журналісти.- фоторепортери 2. Аналітична частина проекту Завдання Медики: - Дослідити стан здоров’я дітей нашої школи, основні тенденції та прогнози; - Рівень хронічних захворювань серед учнів школи; - Залучити медиків та членів батьківського комітету до співпраці Статисти: - Підготувати статистичну інформацію «Моніторинг стану здоров’я жителів села за останні 2 роки». Екологи: - Визначити рівень безпеки викидів асфальтного заводу та згубний вплив куріння на здоров’я людей. Журналісти: - Зробити аналіз публікацій за останні роки про значення екологічного забруднення на здоров’я людей, видання та розповсюдження листівок із закликом до участі у природоохоронних акціях; 3. Інформаційні джерела: а. Статистичні дані б. Екологічна література в. Інформація в пресі. 4. Аналіз інформації, вибір способу вирішення проблеми. Головне на цьому етапі-систематизація та аналіз отриманого матеріалу, планування діяльності для вирішення проблеми. Матеріал слід розподілити за розділами; - актуальність і важливість проблеми для села, - інформація про різні підходи до вирішення проблеми; - обрана програма дій. Можливі заходи щодо вирішення проблем: - підготувати фотоматеріали; - підготувати інформаційні листівки; - написати статтю до газети; 5. Наші дії. Вирішення проблеми. На цьому етапі слід повністю або частково спробувати реалізувати обраний варіант вирішення проблеми через організацію відповідних заходів школярів, наприклад: - публікація пропозицій у засобах масової інформації звернення до громадських структур; - залучення спонсорів; - звернення до органів влади; - участь у доброчинних акціях „ День довкілля”, „ Чисте село” 6. Підготовка до представлення проекту. - поділ учнів на 4 групи; - визначення мети і завдання кожної групи; переконатися, що учні розуміють, що від них вимагається; - налагодження процесу обміну інформацією між дослідницькими групами; - розподіл усіх зібрань матеріалів між групами відповідно до напряму їхньої роботи. Завдання груп: 1 група: всебічно висвітлює обрану класом проблему та обґрунтовує її актуальність та необхідність вирішення. 2 група: висвітлює процес та результати збору інформації, дослідження проблеми. 3 група: аналізує різні шляхи вирішення проблеми, аргументує той варіант, який підтримує більшість класу. 4 група: описує конкретні заходи, здійснені для розв’язання проблем. Матеріали готуються у друкованому та електронному варіантах. 7. Представлення матеріалів дослідження. 8. Підсумок. Оцінка своїх дій. ІV. Учасники проекту Учні 8-10 класів V. Очікувані результати- спільний творчий пошук між педагогом і учнем джерел, шляхів покращення довкілля.- осягнення учнями важливості участі у розв’язанні актуальних проблем на рівні школи.- залучення учнів до участі у формуванні та реалізації програм щодо вирішення проблем довкілля.- формування в особистості здатності до спільного пошуку, само дослідження, рефлексії, творчого саморозвитку. Калинові обереги Мета проекту: - відродження народних традиційних мистецтв Гуцульщини; - підтримка ідеї наставництва, родинної творчості; - організація пошукової та дослідницької роботи з метою вивчення витоків древніх мистецтв, народних традицій і звичаїв, особливостей національної кухні гуцульського краю; - участь у виставках декоративно-прикладного мистецтва народних майстрів і талановитих дітей; - підготовка наукових, дослідницьких робіт, альбомів, рекламних матеріалів; - проведення фестивалю народної творчості „Калинові обереги” за номінаціями: „Декоративно – прикладне мистецтво”(виставка декоративно – прикладного мистецтва народних майстрів і талановитих дітей); „Мистецька родина”; „Творчий учитель”; виставка „Оберіг”(демонстрування кращих дослідницьких робіт); „ Родзинки гуцульської кухні” (за участю учнів та їх наставників); частування по-гуцульськи „Смакота з гуцульської печі” (презентація місцевими поварами страв національної кухні гуцульського регіону); майстер – клас „Диво – писанка”(написання писанок); показ моделей одягу, створених за народними мотивами; виступи кращих фольклорних колективів та переможців конкурсів художньої самодіяльності. Голодомор 1932-1933 років – геноцид в Україні Характеристика проекту: вид проекту - груповийнавчальні дисципліни – історія України (базова), інформатика, (допоміжна) Назва проекту: “Голодомор 1932-1933 років – геноцид в Україні” Мета проекту: 1. розширити вивчення даної теми в школі, зберегти пам’ять про національну трагедію, активізувати дослідження голодомору як частини історії України, розвивати навички творчого мислення і вміння застосовувати сучасні інформаційні технології в навчальному процесі. 2.дослідити відображення голодомору у творах письменників української діаспори. Завдання проекту: опрацювати різні джерела інформації, підготувати інформаційні повідомлення по даній темі, підібрати фотоматеріали про трагедію, оформити тематичну папки, підготувати презентацію проекту, створити електронну версію проекту та розповсюдити її серед шкіл району. Термін реалізації проекту: 2 місяці Методи досягнення мети: пошук інформації в мережі Інтернет, в друкованих виданнях, історичних документах, групування її за розділами та оформлення у вигляді електронної презентації. Прогнозовані результати роботи над проектом: Під час роботи над проектом учні вчаться організовувати свою діяльність, працювати в малих групах, здійснювати пошук інформації, узагальнювати її та створювати власні інформаційні продукти, оцінювати і захищати публічно результати своєї роботи. План роботи над проектом: 1. Визначення актуальності даної теми. 2. Обговорення проекту з учнями. 3. Пошук різних матеріалів: документів, фотографій, спогадів, статистичних даних. 4. Узагальнення матеріалів у вигляді учнівської презентації та оформлення тематичної папки. 5. Захист проекту. Форма презентації: усна з демонстрацією слайдів та тематичних друкованих матеріалів. Чорнобиль – біль України Створено групою учнів 11-х класів Іспаської ЗОШ І-ІІІ ст. під керівництвом учителя історії Гакман К.М. в 2006 році до 20-річчя аварії на ЧАЕС. Мета проекту - донести до свідомості учнів масштаби та наслідки техногенної катастрофи в Україні 26 квітня 1986 року; - виховувати на прикладах героїзму своїх односельчан, батьків, родичів, які були ліквідаторами на ЧАЕС, активну життєву позицію, почуття відповідальності за долю свого народу за долю України; - виховувати шанобливе ставлення до старшого окоління. Результати проекту: 1. Внаслідок дослідницької пошукової роботи зібрати фактичний матеріал про Чорнобильську трагедію, її масштаби і наслідки для України та для Буковини, донести цей матеріал до свідомості всіх учнів школи. 2. Показати, що герої Чорнобиля живуть серед нас. Зібрати спогади, враження, зібрати фотоматеріали, про їх участь в ліквідації наслідків аварії. 3. Провести презентацію проекту на районному семінарі заступників директорів з виховної роботи. (19 грудня 2005 року) Після успішної презентації проекту в дослідницько- пошукову роботу включилися учні всіх шкіл Вижницького району. Іспаська ЗОШ І-ІІІ ст. (загін "Пошук") керівник Гакман К.М., координатор проекту Мазуряк Т.П. упорядкували, систематизували матеріали-спогади біля 300 чорнобильців – ліквідаторів. Завершилася робота проведенням грандіозного свята вшанування чорнобильців – ліквідаторів, які в даний час проживають у Вижницькому району. Свято підготували спільно відділ освіт та відділ культури Вижницької держадміністрації. На свято були запрошені ліквідатори - чорнобильці та учні Іспаської ЗОШ І-ІІІ ст. - загін "Пошук", які стали ініціаторами та виконавцями даного проекту. Зараз проект використовується, як додатковий навчальний матеріал під час проведення уроків історії, ОБЖ, літератури, проведенні класних годин, шкільних вечорів та інших виховних заходів з охорони дозвілля та інше. Іспас – острівець гуманізму Проект присвячується жителям села Іспас, які влітку 1942 року врятували від загибелі своїх односельчан єврейської національності. ета проекту - через глибоке вивчення та висвітлення подій в с. Іспас влітку 1942 року формувати в сільської молоді села високі почуття гуманізму до інших націй та національностей, прививати почуття патріотизму та гордості за героїчне історичне минуле представників старшого покоління, вчити молоде покоління іспасчан творити добро в нинішній нестабільний в економічному й моральному відношенні час. Завдання проекту: - спільно з учителем історії дослідити події та причини, які привели до фізичного знищення жителів єврейської національності в окремих селах Вижницького району влітку 1942 року. - шляхом опитування очевидців, пошуку в Інтернет-виданнях та засобах масової інформації вивчити дії місцевої влади в с. Іспас, які привели до врятування жителів села єврейської національності від фізичної розправи з боку несвідомих, вороже настроєних проти євреїв окремих громадян краю. - записати спогади людей старшого покоління та очевидців подій 1942 року в друкованому та електронному варіанті (магнітофонні записи, створення електронних CD та відео версій) - описати детально біографії людей, які мали безпосереднє відношення до спасіння євреїв від загибелі. - передбачити в проекті написання короткої історії с. Іспас з метою більш глибокого розуміння та видати дані матеріали у двомовному варіанті (англійською і українською мовами.) Географічні рамки проекту. Діяльність проекту поширюється на територію с. Іспас та Ізраїлю. Терміни реалізації проекту. 2007-2009 рр. Даний період включає детальний збір матеріалів про події та факти на теренах краю в 1942 році, їх систематизацію, обмін дитячими делегаціями Іспаса та Ізраїлю, створення друкованих та електронних версій проекту, ознайомлення з проектом громад села, району та громади Ізраїлю, в яких перебуватиме делегація учнів Іспаської ЗОШ І-ІІІ ступенів, дітей, чиї родичі в минулому були причетні до спасіння життя людей єврейської національності від загибелі. Етапи реалізації проекту. І етап - жовтень 2007 року – липень 2008 року. Проводиться збір матеріалів про вищевказані події. Учні школи збирають дані про історію свого села та працюють над написанням історії своєї школи для ознайомлення з даними матеріалами своїх однолітків під час поїздки в Ізраїль влітку 2008 року. ІІ етап – жовтень 2008 року. Проводиться розширений збір та систематизація матеріалів про події 1942 року в с. Іспас. Матеріали видаються на електронних носіях інформації, створюються відеоролики спогадів очевидців, відеосюжети про перебування іспаських дітей в Ізраїлі, випускаються плакати, фотоматеріали. З числа учнів, які відвідали Ізраїль створюється група лекторів, які виступають перед учнями шкіл з висвітленням подій 1942 року. Паралельно йде переклад матеріалів на англійську мову для передачі їх дітям Ізраїлю. Починаючи з лютого місяця 2009 року проект знаходить своє висвітлення в засобах масової інформації (на районному радіо та в районні газеті). Очікувані результати реалізації проекту. Учні школи глибше ознайомляться з історією свого краю. Буде створена систематизована хроніка подій на території с. Іспас влітку 1942 року. Створені матеріали стануть одним із розділів при створенні проекту «Іспас – село історичне». Проект стане одним із шляхів формування морального обличчя сільської молоді, в усвідомленні свого місця в сучасному житті. Голоко́ст (Холоко́ст) (від англ. holocaust) — систематичне переслідування і знищення людей за ознакою їх расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих. Нехтуючи смертельною небезпекою, сотні українців рятували євреїв від загибелі. Лише в Галичині військово-польові суди скарали на смерть за такий «злочин» близько 100 українців. Відкрито виступав на захист євреїв Митрополит уніатської церкви Андрій Шептицький у своєму посланні «Не убий!». Він особисто врятував 150 єврейських дітей, кілька рабинів. Трьох дівчаток єврейок рятувала в рідному селі Хоружівка бабуся та мати нинішнього Президента України В.Ющенка. В Ізраїлі близько 1755 українців удостоєні почесного звання «Праведник світу» за справді героїчні дії. За цим показником Україна посіла 4 місце серед 33 країн світу. До праведників світу можна віднести і жителів буковинського села Іспас, які в роки війни стали на захист життя єврейських сімей, які проживали в селі. У 1941році жителі с.Іспас, зокрема сільський староста Денис Іван Георгійович, родина Штеф’юка Івана Ілліча та багато інших врятували життя 15 родинам євреїв. Саме цим подіям в с.Іспас присвячуються сторінки соціального проекту «Іспас – острівець гуманізму», над яким працювали учні шкіл Іспаса, онуки і правнуки тих, хто в роки страшного Голокосту під час ІІ світової війни проявили мужність, мудрість, і гуманізм, врятувавши життя 15 єврейським родинам.Інтернет-видання про події в Іспасі: http://www.jewish.ru/news/cis/2007/08/news994252719.php http://korrespondent.net/worldabus/203975 http://www.fsumonitor.com/stories/082007Ukraine.shtmlhttp://www.jewfund.kiev.ua/jnews_p2.php?PHPSESSID=08a8b37e0d31a0ade542d0d9125be505 Історія моєї школи Мета проекту: 1. зібрати матеріали про історію заснування школи та споруди, в якій навчались учні в минулому; 2. зібрати друковані та фотоматеріали за весь період її існування; 3. зібрати спогади випускників шкіл минулих років та оформити їх окремим розділом проекту; 4. Оформити відеоматеріали спогадів колишніх вчителів та учнів школи; 5. Матеріали історії школи видати в друкованому та електронному варіантах і розповсюдити їх серед жителів села, з метою ознайомлення з ними та подальшими доповненнями спогадами та ілюстративними матеріалами; 6. Створити в школі музей історії школи; 7. Відновити та доповнити сайт Іспаської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені М.Марфієвича новими матеріалами; 8. Оформити сайт школи українською та англійською мовами. Термін проведення проекту: проект здійснюється на постійно-діючій основі. Початок роботи над проектом – 1992 рік, коли вперше почали збиратись фотоматеріали і був створений короткий літопис школи у фотомонтажах. У 2000 році був створений відеофільм про історію та тогочасне життя школи. З 2008 року розпочався розширений пошук матеріалів та їх систематизація з метою створення музею історії школи у фотографіях, відеоматеріалах та спогадах колишніх учнів. Відкриття музею відбулось під час зустрічі випускників різних поколінь в лютому 2009 року; В даний час робота над проектом продовжується. Учні школи описують спогади своїх рідних, які значаться в списках колишніх учнів школи, та є на фотографіях різних років випусків, доповнюють стенди новими фотоматеріалами. Відновлено сайт школи українською та англійською мовами. Очікувані результати проекту. 1.Створення музею історії освіти в с. Іспас. 2.Створення документального фільму про історію освіти в с. Іспас. 3. Видання історії освіти в с. Іспас в друкованому та електронному варіантах. 4. Залучити нинішніх і колишніх учнів школи до активної участі у вивченні та творенні історії освіти в с. Іспас, як одного з розділів історії с. Іспас. Часткову його версію див. на веб-сайті – http://www.spas.cv.ukrtel.net Упродовж багатьох років просвітяни школи збирали матеріали про життя людини, що своєю діяльністю, писемною творчістю прославила наш край – Миколи Марфієвича, уродженця с. Іспас. Праця науковців ЧНУ Олекси Романця, Олександра Поповича, а також академіка, лауреата Шевченківської премії Федора Погребеника, публікації з газет, спогади людей, котрі зустрічалися з М.Марфієвичем та безпосередня праця вчительки української мови, нині директора школи Мазуряк Н.О. над систематизацією матеріалів дали можливість створити в школі музей письменника. З ініціативи просвітян школи на честь 100-річчя з дня народження письменника Іспаській ЗОШ І-ІІІ ступенів було присвоєно ім’я Миколи Марфієвича в 1998 році. Значну увагу просвітяни школи приділяють участі в конкурсах рідної мови. Учні школи є переможцями районного та обласного конкурсів імені Петра Яцика. Такі конкурси сприяють професійній орієнтації учнів школи, вибору їхньої майбутньої професії. Тільки з числа випускників останніх п’яти років 11 осіб обрали фах журналіста та філолога і в даний час успішно навчаються на факультеті журналістики Київського національного університету ім. Т.Шевченка та Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича. Своїм досвідом роботи просвітяни школи діляться на сторінках місцевого просвітянського журналу «Німчич», під час проведення методичних об’єднань учителів української мови. В школі вже стали традицією зустрічі з письменниками рідного краю. Активна просвітянка, учителька української мови та літератури Гладун Параска Іванівна разом з учнями зібрала матеріали про місцевих літераторів. («Письменники Буковини») В даний час ця робота продовжується.З досвідом роботи просвітян школи знайомився заступник голови Всеукраїнського об’єднання просвіта, заслужений діяч мистецтв України, письменник, кінодраматург, професор, лауреат премії ім. С. Воробкевича Василь Іванович Фольварочний.Таким чином основна мета діяльності "Просвіти" - утвердження української національної ідеї, утвердження державної української мови, розвиток національної культури, відродження історичної пам'яті, формування національної свідомості та піднесення духовності і добробуту українського народу – успішно реалізується в первинній організації «Просвіта» Іспаської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Миколи Марфієвича. З досвіду роботи первинного осередку „Просвіта” Банилівської ЗОШ І-ІІІ ст. Вижницького району Напрями роботи первинного осередку „Просвіта” Банилівськогої ЗОШ І-ІІІ ст. Вижницького району: Збереження звичаїв, традиції, обрядів с.Банилів; Пошукова, наукова-дослідна робота учнів; Боротьба за чистоту української мови; Фольклорно-етнографічний ансамбль „Банилівська толока”; Шкільні організації „Первоцвіт”, „Козачата”, „Молода Просвіта”; Участь школи у районних, обласних заходах; Громадські організації села; Педколектив і батьки. Банилів, його високоповажні люди уміють шанувати свою землю, рід пам’ятати історію предків в піснях, звичаях та обрядах прославити його таланти та традиції. Тому й не дивно, що проблема, над якою працює весь педагогічний колектив Банилівської ЗОШ І-ІІІ ст. – „Відродження та розбудова національної системи освіти”, „Зберегти й примножити традиції роду й родоводу”. Відродити все найдорожче: забуте слово, прислів’я чи приказку, мелодію материнської пісні, бабусину колядку чи щедрівку, вишивки, мережки села, його мужню і героїчну історію, неодцвітні барви народної культури – ось такі завдання стоять перед педагогами школи.Робота в такому напрямку дає можливість в кожній дитині пізнати себе, свій народ, свою землю, допомагає їй правильно зрозуміти сторінки історії свого краю, формує вміння свято зберігати й передавати її з покоління в покоління. Щоб пробудити в своїх вихованцях любов до рідного краю, до реліквій та святинь, у школі склалася певна система краєзнавчої та пошукової роботи.Так, учнями школи під керівництвом вчителя краєзнавства Андрюк О.П. зібрано понад сто пісень с.Банилів, зроблено їх жанрово-тематичну характеристику, описано обряд весілля та обряд похорону, написано дослідження „Історія Успенської Православної церкви пресвятої Богородиці”, зібрано матеріал і написано дослідницьку роботу „Діаспора села Банилів”, „З історії фольклорно-етнографічного колективу „Банилівська толока”, описано ряд звичаїв: „Банилівський плєс” (забава молоді під час Різдвяних свят), „Свято Юрія”, „Банилівська толока” (відпочинок молоді після толоки).Учні школи Гаврик Іванна, Кузь Анатолій, Андрюк Майя є активними учасниками районних та обласних науково-практичних експедицій: „Забуті імена”, „Слідами історії”, „Дорога до храму”, були учасниками та переможцями ІІІ, V, VІІ, VІІІ зльотів творчої учнівської молоді „Гуцульщини”, на яких захищали наукові роботи „Вишивка Ксенії Колотило”, „Життєво-творчий шлях Івана Дощівника” (письменник із Банилова, творчість якого ще не досліджена).Вихованці школи Дубчак Г., Зварич І., Міцан О., Андрюк М., Бабій І., Кузенко В., Загул І., Кузь Н., є призерами районних та обласних олімпіад з українознавства. А Андрюк Майя стала переможцем Першого Всеукраїнського конкурсу з українознавства.У школі діють козацькі братства. Козацькі братства утворюються з учнів 5-8 класів, які організовують курені. Козачата вивчають історію рідного краю, історію „Запорізької січі””, України, проводять різні конкурси: „Козацькі забави”, „Гей ви, хлопці, січовії”, екскурсії, диспути , усні журнали „Наші символи - наші святині”, літературні читання „Буковинському соловію – 70”, вивчають звичаї і традиції рідного краю, оформлена виставка у бібліотеці „Мій рідний край - моя історія жива”, розкрито полицю „Література рідного краю. Для розвитку здібностей та обдарувань учнів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб, створення умов для організації змістовного дозвілля в школі працюють гуртки: „Історія рідного краю” - керівник Никифоряк Л.Д. - , директор школи. Вивчаючи і досліджуючи історію свого вела, краю, учні глибоко засвоюють першоджерела, витоки, духовності народу. Під керівництвом Никифоряк Л.Д. в школі організована пошукова історико - краєзнавча робота щодо вивчення історії свого села і краю. Така робота проводиться більше десяти років. Результатом цієї роботи є створення кабінету історії села Банилів в школі ще видано брошуру „Знаймо історію рідного краю”. Беруть ще активну участь у багатогранній краєзнавчій роботі, діти з раннього віку прилучаються до героїки минулих епох трудових подвигів, справ і мистецьких традицій дідів і прадідів, їхнього подвижництва в ім'я вільного життя. Не можна допускати, щоб історичні події забувалися, пам'ятні місця занедбувалися, національні герої зневажалися „Туристично – краєзнавчий” ( керівник Діяконюк І.В. ), „Декоративно - прикладного мистецтва” (керівник Манчуленко М.Г.). Учні гуртка є неодноразовими переможцями районних та обласних конкурсів. Роботи Чоборяк Аліни та Кузенко Василя з декоративно-прикладного мистецтва, захоплюють багатьох. „Фольклорно-етнографічний” (керівник Кузик М.І., Андрюк О.П.). „Народні танці” ( керівник Мазуряк В.М.) та інші. Учасниками гуртка „Істрія рідного краю” записана легенди про походження назви С. Банилів, зібрано та опрацьовано матеріал про минуле села, про розвиток освіти, зібрано старовинні ужиткові речі. Все це можна побачити в кабінеті „Історія села Банилів”. Адже засвоєння рідної історії дає змогу пізнати витоки духовності кожної людини, правильно розв'язувати актуальні проблеми сьогодення, завбачувати майбутнє. Знання рідної історії - джерело пам'яті, історичного мислення свідомості підростаючого покоління. Не можна виховати патріота - громадянина, який не знає історії рідного народу чи знає її викривлену, сфальсифіковану, якою вона була до недавнього часу. Народні традиції, звичаї та обряди об'єднують минуле й майбутнє народу, старші і молодші покоління. Засвоєні і примножені не одним поколінням, вони містять у собі духовні, моральні цінності. В учнівської молоді формується національна самобутність, творче ставлення до дійсності. Виховані в такий спосіб юнаки та дівчата мають започаткувати і розвивати нові традиції та звичаї у конкретно - історичних обставинах незалежної України. Тому на основі фольклорно - етнографічного гуртка була створено учнівський фольклорно - етнографічний колектив „Банилівська толока„. У репертуарі колективу різноманітні обрядові пісні, різдвяні колядки, щедрівки, родинно - побутові; жартівливі, та пісні про кохання, танцювальні та коломийки. Відтворені та повернуті до життя танці ”Старий гуцул”, „Коломийка”, „Коса”, „Волошка”, „Сокола”, а також свята звичаї відпочинку молоді: „Банилівська плєс”, „Банилівська толока”, „Свято Юрія”. Колектив неодноразово ставав переможцем районних та обласних конкурсів на кращого знавця звичаїв, традицій та обрядів рідного краю, брав участь у зльотах творчої учнівської молоді Гуцульщини у звітньому концерті чернівецької області у Києві (2004 р.), у XIV Міжнародному гуцульському фестивалі ( 2004 р.), де здобули гран - прі. Важливим засобом виховання громадськості є рідна мова. Нею дитина прозріває, мислить, з її допомогою прилучається до духовних і загальнолюдських надбань, завдяки їй стає власне людино. Вона єднає дитину з батьком-матір'ю, народом. Живе мова-живе народ, зникає мова-народу більше нема. Тому вчителями - філологами школи робиться все для того, щоб у процесі мовного виховання діти засвоювали суму знань про рідну мову, боротьбу українців за право володіти нею, усвідомлювати її значення та роль у життєдіяльності народу і кожного громадянина суспільства і держави/необхідність плекати і берегти її. На уроках українознавства та мови діти вивчають історію виникнення української мови, етапи розвитку хронологію нищення нашої мови, становище мови у сучасній Україні, вчать вірші та висловлювання про мову, учителями та учнями проводяться виховні години „Українська мова як, оберіг історичної пам'яті”, „Мова - душа народу”, „Спочатку було слово”. Вечори „Свято української мови”, „СвятоПисемноті”, декада української мови та літератури, Шевченківські дні. Відкриті уроки, на яких діти усвідомлюють, що мова така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть в його душі, смерть всього того, чим він відрізняється від інших людей. Вони добре розуміють, що в державі повинна бути одна державна мова, мова корінного народу яким є українці.Учні школи Кузенко В., Загул А. та Андрюк М. брали участь у Всеукраїнському літературному конкурсі ім. О. Теліги „Моє слово про Шевченка”. Кузенко Василь та Загул Анна одержали подяку від організаторів конкурсу, а Андрюк Майя нагороджена Дипломом II ступеня та премією. Частими гостями у школі є старожили села, репресовані, учасники другої світової війни, члени УПА, батьки. Уроки - зустрічі, виховні години дають змогу вивчати і цілісно сприймати національний колорит рідного села, краю, ні на мить не забувати про героїчні подвиги нашого народу, який боровся за Самостійну Україну і проливав кров за волю рідної Вкраїнської землі. Отже, тільки люди, безмежно віддані українській національній ідеї, здатні відстояти незалежність і соборність України ввести її з тимчасових соціально - економічних труднощів на шлях прогресу і процвітання. І хоча 90,3 % населення проголосувало на референдумі за незалежність України, однак сьогодні значна його частина, насамперед через оті тимчасові труднощі економічного характеру, а також у наслідок масової антиукраїнської компанії не проти того, щоб знову потрапити в імперські обійми. Ось чому сьогодні висока патріотична самосвідомість і міцна громадська позиція кожного члена українського суспільства, тісне об'єднання навколо ідеї незалежності, що нам і довела „Помаранчева революція”. Традиції народної педагогіки села Банилів Одним із найбільших надбань народу є його народна педагогіка, або етнопедагогіка. Завдяки їй передаються і примножуються новими поколіннями здобутки матеріальної й духовної культури народу, утверджується його національна самобутність і самосвідомість. Зберегти й примножити традиції роду й родоводу, відродити все найдорожче: забуте слово, прислів’я чи приказку, мелодію материнської колискової, бабусину колядку чи щедрівку, вишивки, мережки села, його мужню і героїчну історію, барви народної культури - ось такі завдання стоять перед батьками та вчителями школи села Банилів, яке я представляю. Робота в цьому напрямку дає можливість кожній дитині пізнати себе, свій народ, свою землю, допомагає їй правильно зрозуміти сторінки історії рідного краю, формує вміння свято зберігати й передавати її з покоління в покоління. Щоб пробудити в своїх дітей любов до реліквій та святинь, до отчого краю, у нас склалася певна система краєзнавчої та пошукової роботи. Знання народу про виховання знайшли своє відображення у звичаях і обрядах, пов’язаних з життям дітей та молоді, у іграх та іграшках, у традиціях сімейного і громадського виховання, у фольклорі. Одним із найпоширеніших видів фольклору, який об’єднує покоління, були і залишаються народні пісні. Адже народна пісня втілює невмирущу красу людини, її прагнення до кращого життя та віру в Бога. Пісня супроводжує людину упродовж всього життя, бо в ній виражаються любов та радість, горе і журба, віра, надія на краще майбутнє.Народна пісня своїм змістом та мелодією пробуджує найтонші струни наших сердець, відроджуючи душевне задоволення, впевненість у свій народ. Народна пісня, немов Боже благоденство, побутує у нашому селі з давніх-давен. Люблять її і дорослі, і діти. Учнями нашої школи зібрано більше ста пісень села Банилів, зроблено їх жанрово-тематичну характеристику. Слід зазначити, що пісенна словесність нашого села багата, різноманітна, створена на давніх і сучасних переказах і легендах. Найбільш поширеними є історичні пісні, календарно-обрядові, весільні, пісні про кохання та жартівливі. Діти не лише записують тексти пісень, а й розучують їх на уроках музики, співають вдома та на сцені, беручи участь у фольклорно-етнографічному колективі „Банилівська толока”. Ми добре знаємо, що надійним оберегом історичних досягнень минулого, могутнім впливовим фактором формування самобутнього духовного світу народу, передачі національної культури від покоління до покоління, характеру й психології батьків своїм дітям є звичаї. Без опори на українські народні звичаї виховати справжнього українця неможливо. Тому їх збереження й збагачення та неухильне дотримання має доленосне значення як для народу в цілому, так і для кожного українця зокрема. Народні звичаї багатогранні. Своїми настановами вони охоплюють всі сторони як родинного, так і громадського життя. У цьому можна переконатись, ознайомившись із тими звичаями, які побутують у нашому селі, які передаються з покоління в покоління: іти на родини до новонародженого, обов'язково охрестити дитину, відзначати релігійні свята (проводити святкові релігійні служби у церкві, освячувати воду на Водохреща або Йордан, Зелені свята, на Маковея, на Спаса; освячувати свічки на Стрітення, у Чистий четвер перед Великоднем); на Різдвяні свята колядувати, на Новий Рік (Василія) щедрувати, маланкувати; у недільні та святкові дні відвідувати церкву (поруч із дорослими у церкві завжди можна побачити багато молоді та дітей, організовано дорослий та дитячий церковний хор); перед Великоднем і дорослі, і діти обов'язково сповідаються у церкві і причащаються; у більшості сімей зберігся звичай звертатись до своїх батька і матері через шанобливу форму "Ви"; зберігся звичай говіти під час посту, а також протягом року у середу та п’ятницю; Важливим засобом виховання є рідна мова. Нею дитина прозріває, мислить, з її допомогою прилучається до духовних і загальнолюдських надбань, завдяки їй стає власне людиною. Вона єднає дитину з батьком, матір'ю, народом. Живе мова - живе народ, зникає мова - народу більше нема. Тому батьками та вчителями робиться все для того, щоб у процесі мовного виховання діти не лише засвоювали суму знань про мову, а й знали про боротьбу українців за право володіти нею, усвідомлювали її роль та значення у життєдіяльності народу, намагалися збагачувати й берегти її. З цією метою проводяться уроки – зустрічі з – письменниками області, району, працівниками районної газети „Вижницькі обрії”, на яких діти усвідомлюють, що мова – така ж істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть в його душі, смерть всього того, чим він відрізняється від інших людей. Вони добре розуміють, що в державі повинна бути одна державна мова, мова корінного народу, яким є українці.Для подолання духовного занепаду, для відродження історії, освіти, культури, для зв'язку поколінь створено Музей історії села Банилів. Засновником його є вчитель історії, нині пенсіонер, І.М. Грушковський. А нове „життя” Музею дав сільський голова М.В. Андрюк. У Музеї зібрано великий історично-архівний матеріал, зібрані згадки, розповіді, перекази людей, які брали участь у національно-визвольному русі та карались на засланнях і тюрмах. Також в Музеї багато предметів соціально-побутового вжитку, фотографій, які відтворюють минуле нашого села. Головною метою Музею є: залучення всіх верств населення, в тому числі і молодого покоління, до вивчення та збереження історико-культурної спадщини свого народу. У Музеї часто проводяться уроки українознавства, зустрічі з тими людьми, про кого зібрано в ньому матеріали. проходячи поблизу людини, яка працює на полі чи на городі, обов'язково кажуть "Боже, помагай!"; обов'язково віддати шану покійному (прийти із свічкою). Цей перелік можна було б продовжити. Та вже із сказаного вище, можна зробити висновок, що кожен народний звичай несе щось добре, гуманне, загальнолюдське, радісне, приємне, утверджує доброзичливі стосунки між людьми, прикрашає й одухотворює життя, вчить дивитися на світ радісними очима. Поряд із звичаями у нашому селі збереглися і передаються з покоління в покоління і ряд обрядів: обряд хрестин, весілля, похорону. Під час проведення цих обрядів дотримуються всіх тих елементів, які побутували колись (хрещення дитини в церкві, вінчання також відбувається у Божому храмі, похоронна процесія супроводжується співом хористів похоронних пісень). У нашому селі 1979 році при Народному домі був створений фольклорно-етнографічний колектив „Банилівська толока”, якому присвоєно звання Народного. 10-ь років тому до нього приєднався учнівський колектив. Батьки разом із дітьми повертають до життя і відтворюють на сцені обряди своїх предків: Банилівський плєс (забава молоді під час Різдвяних свят), свято Юрія (відпочинок молоді на Юрія, варіння яєчні), Банилівська толока (відпочинок молоді після толоки), відновлено ряд елементів весілля (заводини, відвідини), повернулися до життя танці („Косса”, „Старий гуцул”, „Волошка”).Для розвитку здібностей та обдарувань учнів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб, створення умов для організації змістовного дозвілля працюють гуртки: „Історія рідного краю”, „Декоративно-прикладного мистецтва”, „Фольклорно-етнографічний”, на засіданнях яких проводяться зустрічі з умільцями та відомими людьми села.Частими гостями у школі є старожили, репресовані, учасники Другої світової війни, члени УПА, батьки. Великий вплив на виховання дітей і молоді має церква. Вона опікується кожною людиною від народження до самої смерті. Церква використовує кожну нагоду, щоб нагадати батькам про їхній святий виховний обов'язок, а дітям – про необхідність їх гарної поведінки. Віра і християнські звичаї, які панують у нашому селі, є тою духовною атмосферою, в якій діти зростають і розвиваються. Приклад старших веде за собою молодших. Якщо батьки, дідусі й бабусі дотримуються християнських свят і обрядів, знають повчання церкви, відвідують богослужіння, ходять на цвинтар поклонитися померлим, то їхні діти намагаються робити так само. У нашому селі церква робить відчутний внесок у родинне виховання дітей. Також із цією метою у школі впроваджено курс „Християнської етики”, який допомагає вчителям виховувати чесні і сильні характери, формувати сумління і громадянські чесноти: працьовитість, самопожертву, доброту, людяність, милосердя, чесність, пошану до старших і спонукає школярів у єдності з Богом вирости корисними своєму народові.Отже, майбутнє нашого народу, нації, а значить і кожного з нас – у наших дітях. Однак спадкоємність поколінь базується не тільки на непорушності генетичного коду, а й на невтомній праці, на вироблених віками звичаях і традиціях народної педагогіки, які треба знати, шанувати та щоденно використовувати в родинному вихованні. Матеріал підготував голова Вижницького районного об’єднання Дмитро Никифоряк
|
