Наталія ПОПАДЮК, студентка V курсу економічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича
Із часу заснування “Просвіта” зробила багато потрібних для України справ, зберігши мову як душу нації. Ми всі свідки того, що як функціонує мова, так і живе держава. У часи бездержавності Україна жила в серцях того покоління, що вже відживає свій вік. Те покоління зберегло мову, і завдяки їй ми змогли відродитися як нація, попри голодомори, репресії, утиски, і здобути незалежність. У “Просвіти” є прекрасна риса — у ній не живе дух руїни, вона гуртує, а не руйнує, вона збирає довкола української національної ідеї патріотів, свідомих свого життєвого призначення, які пов’язали власну долю з Україною. Великими зірками на історичному небосхилі українського народу світять нам імена Івана Франка, Лесі Українки, Олени Пчілки, Івана Карпенка-Карого, Юрія Федьковича, Софії Русової, Наталі Кобринської й багатьох інших славних синів і доньок України. “Молода Просвіта” є частиною “Просвіти” України. Молодь, що народилася в незалежній державі Україні, не зійде з обраного шляху, не захоче нового рабства. Молодь прагне змін, відродження національної культури. Молодь носить вишиванки, спілкується українською. Молодь шанує родовідні звичаї й придивляється до всього, що повертається до нас в Україну. Свято Миколая — найпам’ятніше свято для дітей, яке проводить “Просвіта”. Ми добре усвідомлюємо свої завдання сьогодні. Першочергове з них — захистити в Україні українську мову від випадів російських шовіністів. Оскільки мова — це носій культури, науки, код і паспорт нації, наші вороги хотіли б її ув’язнити в темниці забуття. Але хіба можна ув’язнити слово? А дух? Людину можна закувати в кайдани. А в які кайдани закувати мову? Тож наші вороги репетують, що її нема, є діалект. І підтакують їм наші запроданці-яничари, про яких ще Тарас Шевченко казав: “за шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то оддасте…” Ось і меншає в Україні України, національного духу. А з цим усім бореться “Просвіта”: видає книжки, ставить вистави, здійснює екскурсії, влаштовує зустрічі, конференції, тематичні “круглі столи”. Усе це задля того, щоб слово наше не пропало, щоб зберегти Українську державу, щоб не зникла національна свідомість, українська культура й українська нація.
Твір відомого правозахисника Олекси Тихого Думки про рідний донецький крайЯ уродженець і мешканець Донеччини. Маю 46 років від народження. Вчився в радя...
IВАН ФРАНКО: "ОДВЕРТИЙ ЛИСТ ДО ГАЛИЦЬКОЇ МОЛОДЕЖІ"Те, що я хочу сказати Вам, мої молоді приятелі, таке велике й радісне і заразом таке важке та прикре, щ...
