Ми не дозволимо перетворити Україну на смiтник iнших культур i цивiлiзацiй. Не уподiбнюйтесь вiдомiй тьотi Мотi з комедiї Миколи Кулiша "Мина Мазайло", яка вважала, що "гораздо прiятнее бить iзнасiлованной, чем украiнiзiрованной" [Лесь Танюк]
Інна ТАРАСЕНКО, кандидат історичних наук, провідний археограф Інституту української археографії та джерелознавства НАН України
Помітне місце в дослідженні найбільшої трагедії в історії України — Голодомору 1932—1933 рр. належить професору Національного університету “Києво-Могилянська академія”, доктору історичних наук, заслуженому діячеві науки і техніки України, протоієрею УПЦ Київського Патріархату Юрієві Мицику. Він з допомогою студентів розгорнув широкомасштабний запис свідчень очевидців, які опубліковані у чотирьох томах започаткованої ним археографічної серії “Український голокост 1932—1933 рр. Свідчення тих, хто вижив”. У світ вийшов черговий, п’ятий том цієї серії (К.: Видавничий дім “Києво-Могилянська Академія”, 2008), який має свою специфіку. Основу тому склали матеріали, опрацьовані відомим канадським науковцем Іроїдою Винницькою та дніпропетровським журналістом Миколою Чабаном. Це свідчення тих, хто пережив Голодомор 1932—1933 рр. і хто в роки Другої світової війни опинився на еміграції. Перебуваючи у вільному світі, вони мали можливість розповісти правду про Голодомор-геноцид, прагнули донести її зі сторінок західної преси, зафіксувати свої спогади на магнітофонних стрічках, які нині зберігаються в Українсько-канадському дослідно-документаційному центрі в Торонто. Особлива цінність цих свідчень полягає у тому, що їх давали люди, що в часи Голодомору були вже дорослими, тому їм притаманні повнота інформації, високий ступінь її достовірності. Дуже важливо, що деякі свідки були досить впливові в емігрантському середовищі, як-от Петро Григоренко, Лев Копелев, Іван Майстренко, патріарх Мстислав (Степан Скрипник), Василь Сокіл, а також окремі дипломати західних країн, які перебували в Україні під час Голодомору. Свідчення, опрацьовані І. Винницькою та М. Чабаном, доповнюють матеріали з архіву відомого американського дослідника Джеймса Мейса, які ввів до наукового обігу о. Юрій Мицик. П’ятий том містить передмови, написані упорядниками, а також вступну статтю професора Василя Янішевського (Канада) “Щоб зрозуміти пережиту трагедію”. Том ошатно виданий: фотографії свідків, стислі біографічні довідки, розроблена канадськими дослідниками анкета для опитування свідків тощо. Так до рук дослідників і широкої громадськості потрапив цінний, нерідко унікальний джерельний матеріал, який, поза сумнівом, допоможе донести правду про трагедію України. Цю книжку, як і попередні чотири томи, можна придбати у книгарні видавничого дому “Києво-Могилянська Академія” (04070, Київ, вул. Сковороди, 2).
Р. S. Нещодавно у видавництві вийшов і т. 6 цієї серії, який під керівництвом о. Юрія підготувала група дослідників. Ця книжка заслуговує окремої рецензії. Розпочалась робота і над т. 7, триває збирання свідчень до нього. Якщо серед читачів “Слова “Просвіти” є свідки Голодоморів 1932—1933 та 1946—1947 рр., то упорядники просять надсилати їх на адресу видавництва.
Володимир Базилевський. Замінований рай
Мова: Українська Рік видання: 2018 Кіл-ть сторінок:...
Цей день в українській історії
17 лютого 1906
Народилася Агнія Барто, радянська письменниця, автор віршованих творів для дітей («Идёт бычок, качается», «Наша Таня громко плачет»
17 лютого 1943
Народилася Раїса Недашківська, українська акторка («Комісар», «Роксолана»)
17 лютого 1955
Одеська кінофабрика перетворена на Одеську кіностудію художніх фільмів
17 лютого 1999
Верховна Рада України дала дозвіл на арешт колишнього прем'єр-міністра України Павла Лазаренка, якого обвинуватили в розкраданнях
17 лютого 1919
Пішла з життя у віці 26-ти років українська актриса, зірка німого кіно Віра Холодна («Пісня торжествуючого кохання», «Останнє танго», «Мовчи, смутку»)
17 лютого 1944
Радянські війська в районі Корсунь-Шевченківського виступу оточили і знищили більше 10 дивізій німецької групи армій «Південь» під командуванням генерал-фельдмаршала Манштейна (загинуло близько 30 тисяч німців)
17 лютого 1919
Українська Директорія звернулася по допомогу в боротьбі з більшовиками до Антанти і США