«…Зовнішньо вони (Маркс і Енгельс) були майже повною протилежністю один одному. Маркс виглядав як революціонер. Енгельс же, напроти, цілком міг зійти за представника буржуазії, яку він люто ненавидів. Високий блондин з фігурою, яка видавала в ньому любителя фехтування, він залюбки ходив на полювання з собаками. … Веселий і спостережливий, він був наділений швидким і гнучким розумом; кажуть, він так-сяк міг висловитись двадцятьма мовами. …Марксу ж легкості явно бракувало. Він був ідеальним німецьким вченим – неквапливим , уважним до деталей – і невиправним, до хворобливості, перфекціоністом. Енгельсу нічого не вартувало написати трактат, Маркс же скнів над своїми працями довгі роки.

…Що Маркс визначав наперед системі, яку так добре знав?

Відповідь на сторінках величезної книжки – «Капітал». На її створення пішло 18 років».

Після смерті Маркса (1883) Енгельс, обробивши залишену інтелектуальну спадщину, видав другий – четвертий томи, на що пішло ще 27 років, але мозковим центром у цій співдружності був саме Маркс. «Капітал» – це біля двох з половиною тисяч сторінок. «…Перед нами економіст, який читав праці усіх інших економістів, німецький педант, який не упустить шансу розставити всі крапки над і, врахувати кожну деталь…»

«Пророцтво неминучої загибелі капіталізму…– саме ця ідея стала фундаментом для величної споруди комунізму, і саме її недоліки привели зрештою і до його руйнування».

Це можна зрозуміти, адже практики комунізму, на відміну від практики капіталізму, Марксу побачити не пощастило.

Отже, щодо недоліків ідеального, тим більш реального капіталізму.

Вводиться поняття унікального товару, «який відрізняється від усіх інших, – робоча сила. Адже робітник, як і капіталіст, продає свій продукт за його правдивою ціною, яка дорівнює вартості. …Іншими словами, здібності працівника коштують рівно стільки, скільки трудових ресурсів суспільству треба витратити на задоволення його насущних потреб. …Це його прожитковий мінімум.

…Перед нами – ключ до розуміння природи прибутків. Робітник , який погоджується надати послуги, може розраховувати лише на заробітну плату, яка йому належить. Розмір цієї плати …залежить від кількості людино-годин, які необхідні для того, щоб підтримати робітника у доброму здоров’ї.

…Маркс нарік весь масив роботи, яка не оплачується, «прибутковою вартістю». … Робітникові належить лише вартість його робочої сили. Він отримує її цілком. У той самий час капіталісту дістається весь продукт, який вироблений його робітниками за повний робочий день, хоч платить він тільки за кілька годин. Отже, коли капіталіст продає свою продукцію, він може призначити ціну, рівну істинній вартості, і тим не менш отримати прибуток. І тільки тому, що він оплатив не весь робочий час.

Чому ми стикаємося з такою ситуацією? Справа в монополії капіталістів на один важливий ресурс – доступ до засобів виробництва. В силу існування приватної власності і пов’язаних з нею законів, доки вони володіють машинами і обладнанням, без яких чоловіки і жінки не можуть працювати, капіталісти фактично «володіють» робочими місцями. Якщо будь-хто не забажає працювати встановлені капіталістом години, він чи вона просто не отримають роботу. …Робітник не має права і влади вимагати більше, ніж свою вартість як товару.

…Але це лише прелюдія до справжніх уявлень. …І ось – завіса піднімається.

… Усі капіталісти отримують прибутки. Але в той самий час вони конкурують між собою. Це означає, що їм необхідно займатись накопиченням капіталу і розширювати масштаби виробництва на шкоду конкурентам. Для цього потрібно більше робочих рук; щоб їх отримати, капіталісти будуть торгуватися, роздувати рівень оплати праці. Прибуткова вартість, напроти, буде мати тенденцію до зниження. Здається, що ближчим часом Марксові капіталісти опиняться в непростому становищі – …заробітна плата, що зростає, буквально з’їсть усі їхні прибутки.

…Та Маркс рятує своїх капіталістів. Він вважає, що останні дадуть відповідь на зростання заробітної плати введенням в експлуатацію працезаощаджуючі машини. В наслідок частина робітників знову опиниться на вулиці», що дасть можливість знижувати рівень оплати праці до попереднього рівня – до «вартості» праці.

«Прийшов час для ключового повороту сюжету. До цих пір розвиток подій дозволяв капіталісту» якось залагоджувати свої справи. …«Та не треба поспішати з висновками. Намагаючись порятуватись від однієї з небезпек, що йому загрожує, він автоматично потрапляє в тенета іншої».

Далі буде.

Переклад та підбір цитат – Ольга ПУГАЧ.