День Андрія Первозваного Це свято припадає на 13 грудня. і вважається днем пам'яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозваного. За церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест зі словами: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков » Хоча Андрій Первозваний - християнський святий, але народні традиції, звичаї та обряди в цей день мають стародавній, дохристиянський характер: ворожіння, ритульні дійства. Наповнені дохристиянськими обрядами, веселощами і розвагами молоді андріївські, як і катерининські, вечорниці припадали на час Пилипівського посту і, отже, ніякою мірою не відповідали нормам християнської моралі. Спроби духовенства подолати цю народну позацерковну традицію, не дали бажаних наслідків. У дожовтневий період вечорниці на Катерини і Андрія, як і інші свята, все більше втрачали магічну функцію і перетворювались на своєрідну забаву, привід, щоб зібратися неодруженій молоді. Одним із найбільш цікавих прийомів любовної магії приурочених до дня Андрія, було «засівання конопель» (іноді замість конопляного використовувалось насіння льону, маку тощо). «Волочачи коноплі». Ці дії, як правило, супроводжувались примовками на зразок: Андрію, Андрію! Я на тебе коноплі сію; Спідницею волочу,— Заміж вийти хочу. У цей вечір намагалися побачити свого обранця в дзеркалі. Ворожили дівчата на свого судженого, намагалися побачити його в дзеркалі, дізнатися професію свого судженого, якої він буде вдачі, дівчата сипали на долівку трохи пшенниці, наливали в посуд воду та ставили люстерко. Згодом пускали півня в хату. Якщо півень нап’ється води-чоловік буде п’яницею;клюне пшеницю-файнним газдою, а якщо гляне у люстерко-паничем та ледарем. Існує і інший метод дізнатися фах милого. Дівчата йшли до річки, набирали намула та приносили до хати. У хаті той намул уважно розглядали, якщо там є шматочок заліза чи цвяха-чоловік буде ковалем, тріска-теслею, якщо, крім землі нічог немає-хліборобом! Щоб дізнатися ім’я майбутнього чоловіка, дівчина виходила на вулицю та питала ім’я першого зустрічного чоловіка. Яке скажуть ім’я так і будуть звати її милого. Якщо дівчина хотіла побачити судженого у сні, то лягаючи спати, скидала з себе крайку, робила з неї хрест та клала під голову, промовляючи такі слова: Живу в Києві на горах, Кладу хрест в головах; З ким вінчатись, з ким заручатись, З тим і за руки держатись Особливе місце серед великої кількості андріївських звичаїв займає обрядова гра «калита» («калата», «калета», «маталанда», «маламай»). На відміну від інших андріївських звичаїв, у «калиті» брали активну участь не тільки дівчата, а й хлопці, а в деяких селах Житомирського Полісся й розлучені. Збираючись на андріївські вечорниці, молодь пекла обрядовий хліб, як правило, це великий круглий корж із отвором посередині («маламай» становить 35 см в діаметрі і 1,5 см товщини), спечений із житнього або пшеничного борошна. Для його виготовлення брали «непочату воду» або ж воду, настояну на пахучих травах, зокрема на любиcтку. В ніч на Андрія дозволялись молодіжні бешкети. І тому вранці дехто із господарів знаходив свого воза на даху клуні, а від хат, де жили дівчата на виданні, з'являлись стежини до їхніх залицяльників, позначені буряковим квасом чи потрушені соломою. За працями О. Воропая та В. Сапіга
